3. Житель города Киш Зулла в период семейной жизни в 1749 г. до н.э. подарил своей жене загородный дом с садом, о чем был составлен документ с печатью. Через некоторое время Зулла поссорился со старейшиной своей общины и уехал, оставив семью и хозяйство. Через несколько месяцев жена Зулла «вошла в дом» овдовевшего соседа. Спустя три года Зулла, возвратившись в город, обвинил свою жену в измене, а соседа – в соблазнении жены, и потребовал возвращения жены к нему. Не дождавшись рассмотрения дела судом, Зулла умер. Его сыновья в ходе принятия наследства потребовали от матери передачи им загородного дома с садом, мотивируя свои требования тем, что договор дарения в связи с ее изменой их отцу стал недействительным, а сама она находится на обеспечении второго мужа. Какое решение примет суд по требованиям Зулла и его сыновей? ПО ЗАКОНАМ ХАММУРАПИ

Всі теми подано нам для написання курсової роботи здалися мені дуже важливими і цікавими для дослідження, тому що знання правових основ необхідно, для того щоб людина був грамотний в своїх правах і обов'язків. я вибрала тему в«правова культура і її значення в житті сучасного суспільствав». мені хотілося розібратися в якій мірі осмислене, свідоме ставлення суспільства та індивідів до права веде до необхідного правового стану суспільства, до появи нових правових норм. думаю, що тема моєї курсової важлива для дослідження, тому що головною ознакою правової держави, обов'язковою умовою його побудови є високий рівень правової культури населення, професійної культури правоохоронних органів та інших посадових осіб. правова культура являє собою різновид загальної культури, що складається з духовних і матеріальних цінностей, відносяться до правової дійсності. при цьому правова культура включає лише те, що є в правових явищах соціально корисного і цінного. вона - не тільки результат, але і спосіб діяльності, і в цьому сенсі духовна правова культура розуміється як спосіб мислення, норми і стандарти поведінки. історія показує, що тільки тоді правотворча і правозастосовна діяльність стає ефективною, коли в цих процесах, поряд з потужними здатними до самоорганізації началами, пріоритетне місце займає і свідоме, організуюче творчість, розумна робота. при вивченні цих свідомих і творчих процесів у правотворчості та правовому застосуванні теорія права формулює тему правової культури.правова культура суспільства, окремих груп, індивідів органічно пов'язана з правом як цілісним соціальним інститутом, з його виникненням, функціонуванням і розвитком, з правотворчістю і правовим застосуванням, іншими сторонами правового буття суспільства. в«жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можнав» [1]. кожен живе в даному суспільстві включений у систему норм, культурних традицій. від вимог суспільства сховатися можна. це не означає, що людина позбавляється якої самостійності, права поступати так, як йому здається потрібним і справедливим. товариство робить вплив на його правосвідомість, сприяє засвоєнню їм правових знань та навичок, формує його правову культуру.зараз особливо актуальним є питання про зміцнення високої культури кожного громадянина. саме висока культура дій і вчинків, почуттів і спонукань повинна бути головним результатом розвитку особистості громадянина нашої суспільствамною було вивчено багато матеріалів по даній темі. і я зіткнулася з тим, що багато авторів а.б.венгерова, г.в.назоренко, с.а.комарова, н.і.матузов, г.в.назаренко не можуть знайти єдиний підхід до трактування як самої категорії в«правової культурив», так і її структурних компонентів, змісту, функцій, в внаслідок того, що поняття правової культури багатоаспектне. налічує понад 250 її визначень.людина з недостатньо розвиненою правовою культурою, як правило, звертає увагу тільки на найбільш кричущі випадки порушення закону, наприклад злочину, а інші численні випадки ігнорування права залишаються їм непоміченими. метою даної роботи є визначення правової культури суспільства і способи її формування. у своїй роботі я хочу розглянути правові концепції такого явища як правова культура, її структурні компоненти та шляхи подолання проблем, що постають на шляху її формування. розібратися яке місце займає правова культура в нашому суспільстві, яке відношення людей в росії до права взагалі. зрозуміти чому залежить правова культура. подолання недоліків у процесі формування правової культури набуває особливого значення в сучасний період розвитку суспільства, коли відбувається переорієнтація цінностей і зміна свідомості громадян. правова культура - частина загальної культури або окремої особи правова культура тісно пов'язана з політичною, моральної, духовної та іншими культури. і перш за все, звичайно, з звичайному, повсякденному, пов'язаної з вихованістю людини, його адаптованістю до порядку, дисципліни, організованості, поваги до законів країни. не підготовленого у правовому відношенні людину навряд чи можна назвати культурним. правова культура - один з найважливіших елементів правової системи суспільства, неодмінна умова нормального функціонування держави.

Эти события также известны как «Крымский кризис» и «Крымская весна». В этот период произошло воссоединение Крыма и Севастополя с Россией, оказавшихся разделённых с нею в результате исторических событий 1954—1992 годов.

Сразу после того, как на Украине в Киеве был осуществлён олигархическо-бандеровский государственный переворот, явившийся американцами«Евромайдана», жители Крыма и Севастополя взяли власть в свои руки — полуостров объявил о независимости. Тем временем Украина оказалась на грани экономической катастрофы, в Киеве и других регионах расцвёл бандитизм. Не только в Крыму, но и на всём Юго-Востоке Украины начались массовые митинги против бандеровской власти и за интеграцию с Россией.

16 марта 2014 года в Крыму референдум, на котором за воссоединение Крыма с Россией проголосовали 96,77 % крымчан и 95,6 % севастопольцев. Явка в Крыму составила 82,71 % (с учётом Севастополя). Надо отметить, что ровно 70 лет назад, 16 марта 1944 года, ставкой Верховного главнокомандующего был отдан приказ начать операцию освобождения Крыма.[2] С момента подписания соответствующего межгосударственного договора 18 марта 2014 года Республика Крым, включая город Севастополь, является частью России. [3]21 марта, после принятия Государственной Думой и Советом Федерации необходимого законодательства, Владимир Путинподписал закон о вхождении Крыма и Севастополя в Российскую Федерацию. Таким образом, реализовалось существовавшее на протяжении нескольких последних десятилетий стремление крымчан, севастопольцев и россиян к воссоединению своей страны и своего народа.