Поряд з прокурорською, суддівською, слідчою нотаріальна діяльність є необхідним елементом, невід'ємною частиною у ланцюжку юридичних дій та процедур, що здійснюються системно у всіх напрямах правової практики. Слід зазначити, що в науковій літературі діяльність нотаріату висвітлюється досить в обмеженій формі. З боку законодавчої влади приділяється мало уваги, хоча і з об'єктивних причин. Немає конкретизуючих вказівок щодо нотаріусів і в системі міжнародно-правових актів. Але це зовсім не свідчить про другорядну роль нотаріату в системі юридичних установ та в сфері здійснення юридичної практики.
Іноді нотаріальну діяльність називають за її змістом засвідчу-вальною діяльністю, що дійсно розкриває її функціональне призначення та сутність, як окремого виду юридичної роботи. І, говорячи про значення засвідчувальної діяльності, слід згадати, що повсякденна потреба в ній обумовила надання права на здійснення нотаріальних дій іншим органам та посадовим особам, які не входять до системи органів нотаріату. Своєчасне вирішення життєвих ситуацій передбачає невідкладність здійснення нотаріальних дій, без чого органи і установи не можуть прийняти до свого провадження справу, а значить інтерес громадянина залишається незадоволеним, виникають перепони на шляху реалізації суб'єктивного права. В реальному житті це проявляється у ситуаціях, коли є потреба звернутися із заявою до органу або установи, вступити у договірні правовідносини з іншою особою і підтвердити їх офіційно у законному порядку, довести шляхом нотаріального засвідчення компетентним органом держави свій соціальний стан або правовий статус з метою захисту інтересів, реалізації потреб.
1)Складання заповіту
2)задокументування права власності на майно та зумлю
