пож.
1. указать структуры права ( гипотеза,диспозиция,санкции) к
СТ 125,ст 289,ст 246 УК РФ

2. Подберите, используя Конституцию РФ, Гражданский кодекс РФ, Семейный кодекс РФ, Уголовный кодекс РФ, Трудовой кодекс РФ, примеры правовых норм различных видов по каждому из оснований классификации (материальные и процессуальные; императивные и диспозитивные; регулятивные и охранительные; управомочивающие, обязывающие и запрещающие; нормы -принципы; дефинитивные нормы).

3.Письменно ответьте на во Можно ли измерить уровень законности в современном российском обществе и как это сделать?»

4.Программист Чаурин, поступая на работу в фирму «Инвест», формально отнесся к заполнению документов по типовым формам, предложенным руководством фирмы.
В течение двух лет Чаурин создал ряд программных продуктов, реализация которых принесла фирме «Инвест» значительную прибыль и известность в стране. Видя это, Чаурин обратился к руководству фирмы с выплатить ему денежное вознаграждение как автору программ, обеспечивших заметный успех коллективу. Однако генеральный директор фирмы Тетерлев, ссылаясь на регулярную выплату заявителю высокого должностного оклада, отказался удовлетворить его При этом он заявил, что свои программы Чаурин создал в служебное время.
Кто прав: Чаурин или Тетерлев? Обоснуйте свой ответ со ссылкой на действующую нормативно-правовую базу.

1.Субъекты правоприменительной деятельности наделены государственно-властными полномочиями, что подтверждает властный характер применения права.
2.Cтадии:
1) установление фактических обстоятельств дела – решение вопроса факта;
2) установление юридической основы дела – решение вопроса права;
3) решение дела
3.Норма права — это общеобязательное, формально определённое правило поведения, установленное или санкционированное государством.Акт применения права — официальный правовой акт, содержащий индивидуальное государственно-властное веление, вынесенный компетентным органом по конкретному юридическому делу, и обеспечиваемый мерами государственных гарантий и санкции
4. толкования права — это такой правореализационный процесс, который содержит разъяснение смысла юридических норм.
5.Официальное и неофициальное толкование
6. Филологический,систематический,логический,исторический
7.  Формами реализации права являются: соблюдение, исполнение, использование и применение правовых норм.
11.Если разъясняет судья конституционного суда,то это делигированное толкование, а если адвокат то нормативное толкование.
12.Право не может регулировать все сферы жизни человека, это просто невозможно. В то же время право регулирует те сферы которые имеют влияние на общество путем запрета или разрешения.

Юридична відповідальність грунтується на принципах:

1) законності - полягає в тому що юридична відповідальність настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, особистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою70; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; відповідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;

2) обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших юридично значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потребує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;

3) доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивостей правопорушника як особи, котра підлягає відповідальності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можливості досягти її цілей іншим шляхом;

4) невідворотності - полягає: в неминучості настання відповідальності правопорушника; оперативності застосування засобів відповідальності за вчинені правопорушення; ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невідворотності покарання не повинна порушувати іншого принципу відповідальності - презумпції невинуватості;

5) своєчасності - означає можливість залучення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопорушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законодавством);

6) справедливості - виявляється в такому: кримінальне покарання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).