1. В каких формах осуществляется содействие работодателей занятости и трудоустройству населения?

Відповідь на запитання:

Объяснение:

Час від часу громадяни здійснюють купівлю побутової техніки та інших «благ цивілізації». Але, на жаль, на сьогодні, якість придбаного товару часто розчаровує, і споживачі звертаються до продавця з вимогами проведення гарантійного ремонту або повернення коштів, чи обміну товару неналежної якості на інший.

Від купівлі неякісного товару не застрахований ніхто. Проте, не всі наважуються повертати брак назад у магазин. Часто трапляється, що законодавством нібито все врегульовано, та споживачі просто не знають своїх прав. Цим користуються виробники, продавці, майстри тощо. Спробуємо розібратися в правових нюансах.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів», ви маєте право обміняти товар належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо продавець не оголосив більш тривалий термін.

Щоб повернути або обміняти товар, треба дотримуватися умов його повернення:

товару немає в переліку тих, що не підлягають обміну та поверненню відповідно до додатку №3 постанови Кабінету Міністрів України №172 від 19.03.1994 року;

товар не використовувався і збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики;

минуло менше двох тижнів з моменту придбання товару;

є касовий або товарний чек .

Але навіть якщо ви не берете чеків або чек про останню покупку не зберігся, повернути товар у магазин все одно можна. Для цього напишіть заяву про отримання копії товарного чека на ім’я директора магазину. Магазини, що використовують розрахунково-касові апарати, зобов’язані зберігати стрічки з даними про продаж товарів 3 роки. Якщо домовитися з адміністрацією не вийшло або чек не вдалося знайти, ви можете затребувати запис з камер надати це як доказ, але вже в суді.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

При розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору (наприклад, за відсутності необхідної суми в касі магазину) - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Проте, якщо з моменту придбання пройшло понад два тижні, ви зможете повернути товар тільки по гарантії.

Іноді продавці плутають термін повернення товару з гарантійним. Це відбувається як випадково, так і навмисно — щоб відсіяти невпевнених покупців.

Нагадаємо, що кожен товар має свій гарантійний термін. Протягом цього часу продукт має нормально працювати чи використовуватися. А в разі поломки товару, виробник, продавець чи сервісний центр повинні його безкоштовно відремонтувати або замінити.

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію, на етикетці або в будь-якому іншому документі. Найчастіше, це гарантійний талон.

Основной  закон каждой страны всегда вызывает интерес собственных граждан, политиков, представителей мировой общественности. Это также относится и к  Конституции Российской Федерации. Она принималась, как известно, в условиях фактической президентской диктатуры, которая сложились осенью 1993 г. после вооруженного противостояния Президента и парламента государства. 
    В связи с этим высказываются мнения, что «ни одна цивилизованная страна в мире не имеет конституции со столь низкой степенью легитимности»1. Как известно, одной из целей конституционно-правового процесса, как и целью политического процесса вообще, является достижение согласия, политического единства общества по ключевым вопросам государственного строительства. В этой связи П. Хаберле пишет: "Консенсус является результатом конфликта и компромисса между участниками, каждый из которых представляет свое мнение и свои интересы"2. Однако в России не было достигнуто согласия в обществе и правящем слое о модели разделения властей и стратегии дальнейшего развития российского государства. Достаточно очевидно, что предложенный Б.Н. Ельциным российским гражданам проект Конституции был призван легализовать победу одной из противоборствующих сторон и ее видение будущего России. В результате Россия имеет Конституцию, ставшую не плодом договоренности основных политических групп, а итогом насильственного устранения одной из них с политической сцены. 
    От разработки проекта Конституции России был отстранен российский народ, поскольку он был лишен права делегировать своих представителей в Конституционное Совещание. 

    Хотя формально Конституция России принята всенародным голосованием, но Основной закон страны поддержали только 33 миллиона граждан. Согласно ст. 35 Закона "О референдуме РСФСР"3, который действовал в декабре 1993 г. и утратил силу только в октябре 1995 году, для принятия Конституции России требовалось более половины избирателей, то есть около 53 миллионов человек. 
    Кроме того, по официальным данным, на референдуме по проекту Конституции получили бюллетени на 2 миллиона человек больше, чем на одновременно проходивших выборах членов Совета Федерации, а списочный состав участников референдума и выборов отличался еще больше - на 5,5 миллиона человек. В единственном регионе, в котором был проведен повторный подсчет голосов, в Амурской области, обнаружилось, что за проект Конституции проголосовали не 50,2, а только 48,7%4. А по некоторым другим подсчетам, Конституция России получила поддержку всего лишь 23 процентов от списочного состава избирателей.5 
    В прессе приводились многочисленные факты фальсификации результатов  референдума по проекту Конституции. В частности, в газете "Вашингтон  таймс - За рубежом" отмечалось: "Комиссия, созданная Президентом России Б.Н. Ельциным для изучения результатов этого голосования, обнаружила, что в голосовании по новой Конституции участвовали 41,6 процента зарегистрированных избирателей. Данные американской разведки подтверждают выводы этой комиссии"6. Но эти цифры нельзя проверить, поскольку все бюллетени для голосования по референдуму согласно специальному решению ЦИК были уничтожены через четыре месяца после его проведения.