Категорія неповнолітніх
для працівників віком
від 16 до 18 років
для осіб віком від 15 до 16 років
(учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул)
Тривалість робочого часу
36 годин на тиждень
24 години на тиждень
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку.
Оплата праці працівників молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи, згідно із ст. 194 КЗпП України, виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Робота працівників молодше 18 років з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.
Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати неповнолітні особи, не повинна перевищувати граничних норм.
Відпустки працівникам віком до 18 років
Особи віком до 18 років мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час (ст. 75 КЗпП України).
Відповідь:
Якщо С. лише 9 років, то він малолітній. Його мати померла, батько відбуває покарання, а тому дитина залишилася без батьківськеого піклування.
Згідно вимог ст. 243 Сімейного кодексу України над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленого батьківського піклування встановлюється опіка.
Згідно вимог ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Так як старшому брату лише 17 років, то він не може бути призначений опікуном.
Згідно вимог цієї ж статті Не можуть бути опікунами дитини особи, зазначені в ст. 212 Сімейного кодексу України, тобто, особи які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень; 11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
Вважаю, що якщо ніяких підстав, передбачених ст. 212 Сімейного кодексу України немає, то бабуся С. може бути призначена його опікуном і піклувальником 17-річного брата і дитину не потрібно буде відправляти до дитячого будинку.
Пояснення:
