Яркин заключил с Потребительским обществом (ПО) договор займа на сумму 100 000 рублей сроком на один год, в соответствии с которым передал ПО указанную сумму, а ПО обязалось возвратить ему указанную сумму с процентами двумя платежами по 80 000 рублей (50 000 рублей сумма зйма и 30 000 рублей процентов) в срок не позднее чем через полгода и год со дня заключения договора. Однако свои обязательства ПО не выполнило. Через 3 года и 8 месяцев со дня заключения договора Яркин обратился в суд о взыскании суммы займа и процентов на сумму займа всего в размере 160 000 рублей (ст.ст. 807, 809 ГК РФ), процентов за несвоевременный возврат с указанной суммы (п. 1 ст. 395, ст. 811 ГК РФ). ПО с удовлетворением исковых требований не согласно, возражает, мотивируя это тем, что истцом пропущен трехгодичный срок исковой давности (ст. 196 ГК РФ), о чем ответчик и заявляет (п. 2 ст. 199 ГК РФ), в том числе и на основании п. 2 ст. 811 ГК РФ (возникновение права требования). Кроме того, истец требует взыскания процентов на проценты (сложные проценты), что недопустимо (п. 5 ст. 395 ГК РФ). Обоснованы ли исковые требования Яркина? Обоснованы ли возражения ПО в части пропуска срока исковой давности и сложных процентов? Подлежит ли иск Яркина удовлетворению?

 Нашому мiсту бракує українськостi. Пора вже довести до кiнця справу з музеєм Нацiонально-визвольної боротьби, що на вулицi Кривоноса. Площа поряд з пам'ятником Степановi Бандерi, де немає нi лавочок, нi насаджень, нi нормального освiтлення -- ще одна справа, за яку треба братись.

А гляньте лише на нашi вивiски! Чому iншомовнi не мають українського перекладу? I що це за "Лємберг" на кожному кроцi, якщо наше мiсто -- Львiв! Забагато у нас цiєї iноземщини, яка показує несмак, а подекуди й брак "клепки". I за викорiнення цього взявся б насамперед. Адже мiсто Лева -- це мiсто не чужинцiв, а українцiв.

А як, скажiть, можна милуватись спорудами Львова, коли змушений весь час дивитись пiд ноги -- то люка немає або вiн тримається на доброму словi, та й дороги поганi... Треба й тут дати лад.

 Нашому мiсту бракує українськостi. Пора вже довести до кiнця справу з музеєм Нацiонально-визвольної боротьби, що на вулицi Кривоноса. Площа поряд з пам'ятником Степановi Бандерi, де немає нi лавочок, нi насаджень, нi нормального освiтлення -- ще одна справа, за яку треба братись.

А гляньте лише на нашi вивiски! Чому iншомовнi не мають українського перекладу? I що це за "Лємберг" на кожному кроцi, якщо наше мiсто -- Львiв! Забагато у нас цiєї iноземщини, яка показує несмак, а подекуди й брак "клепки". I за викорiнення цього взявся б насамперед. Адже мiсто Лева -- це мiсто не чужинцiв, а українцiв.

А як, скажiть, можна милуватись спорудами Львова, коли змушений весь час дивитись пiд ноги -- то люка немає або вiн тримається на доброму словi, та й дороги поганi... Треба й тут дати лад.