ответ:Сходство = одно царство, различия =разные виды окрас
Объяснение:
В англоязычной литературе эту бабочку называют "Красным адмиралом". Передние крылья у неё сверху черные, с белыми пятнами и красной косой перевязью, задние - чёрные, с красной краевой полосой. У вершины переднего крыла на внешнем крае - небольшой зубец. В Европе это достаточно обычная бабочка. Свое науное название Аталанта, она получила в честь Аталанты - дочери царя Аркадии. Говорят, Аталанта бегала быстрее всех. А эта бабочка развиваясь на юге ареала перекочевать к северу. Гусеницы питаются крапивой, чертополохом и другими кормовыми растениями.
бабочка лимонница
Лимонница
Лимонницы встречаются на большой территории. Они считаются бабочками долгожительницами. Время их жизни может доходить до тринадцати месяцев. Большую часть этого времени взрослые насекомые проводят в спячке, появляясь рано весной или даже в конце зимы, когда начинает пригревать солнце. Верхняя поверхность крыльев у самцов зеленовато-желтая. У самок она белая с зеленоватым отливом. Для обоих полов характерно оранжевое пятно в центре каждого крыла.
бабочка траурница
Траурница
Вид был описан Карлом Линнеем в 1758 г., который назвал эту бабочку Антиопа в честь Антиопы - героини древнегреческой мифологии. Так звали одну из амазонок, взятых в плен силачом Гераклом. Русское название подчеркивает темно-вишневую окраску крыльев. отороченных по краю светло-желтой полосой и синими пятнышками. Нижняя сторона крыльев темная. Самцы окрашены так же, как и самки. Любопытно, что у зимующх особей кайма крыльев становится еще более светлой - выцветает. От спячки зимующие особи просыпаются уже в марте.
дневной павлиний глаз
Дневной павлиний глаз
Одна из самых красивых бабочек Европы, легко узнаваемая по четырем бросающимся в глаза голубым пятнам на крыльях. Основной фон крыльев красно-бурый, красно-коричневый. Самки обычно несколько крупнее самцов. Взрослые особи зимуют и появляются марте-мае. Лёт нового поколения начинается с конца июня и длится до середины июля. Гусеницы кормятся на крапиве, хмеле, ежевике, малине, лопухе.
Крапивница
Одна из самых распространенных бабочек Европы. Легко распознается по синим крапинкам, расположенным на внешнем крае передних и задних крыльев. Одно из главных кормовых растений - крапива. Отсюда распространенное название - крапивница. В Англии её называют "Малым черепаховым панцырем". Крапивницы зимуют и появляются рано весной. Существует примета: если крапивницы начинают прятаться в защищенных местах, жди сильный дождь. Гусеницы темные, почти черные, с двумя желтоватыми полосами.
Історичні назви території Донецької області
Мала Татарія - Tataria minor
На карті створеної німецьким лінгвістом і матіматіком Себастьяном Мюнстером в 1550 році територія нинішньої Донецької області носила назви Tataria minor - Мала Татарія.
На карті Герард Меркатор 1594 року - Руссия і суміжні, територія на якій нині Донецька область носила назву Кримська Татарія за Перекопом.
Донбас
Донеччина
Археологічне дослідження Донбасу
В археологічному плані Донбас досліджений ще недостатньо. Це край гористо-степового характеру, де домінуючою височиною є Донецький кряж і Приазовська височина. Головна водна артерія Донбасу річка Сіверський Донець перші згадки про неї мають у грецьких істориків Геродота, Полібія і Страбона.
Археологічне вивчення Донбасу почалося значно пізньої, ніж інших регіонів України. Це пояснюється тим, що деякі історики дореволюційного періоду дотримувалися генуезької теорії вони стверджували, що через несприятливий клімату донецьких степів до нової ери тут ніхто не селився.
Перші археологічні дослідження в Донбасі почалися в 1850-х роках з розкопок курганів з стоячими на них кам'яними бабами.
Серед дослідників, які проводили роботи в Донбасі в кінці 19 початку 20 століть, варто назвати В. Н. Бранденбурга, В. А. Харламова, Е. Н. Тріфільева.
Перші твердження щодо заселення середньої течії Сіверського Дінця в кам'яну і бронзову епоху ми знаходимо у Д. І. Багалія (1890), який свої міркування підтвердив повідомленнями про знахідки кам'яних і бронзових знарядь праці в Ізюмському, Старобільському повітах.
У 1902 році було піднято питання про проведення дванадцятого археологічного з'їзду в Харкові, підготовка і проведення якого послужили початком археологічного дослідження басейну Сіверського Дінця.
З ініціативи попереднього комітету з підготовки дванадцятого археологічного з'їзду були проведені розвідки і невеликі розкопки А. М. Покровським окола села Прелесне і В. І. Спесивцев проводив також розкопки на дюнах в околицях сіл Райське, Лиман, Щурово, Ямполя. Зібрана ним колекція археологічних знахідок була передана в 1903 році в музей витончених мистецтв Харківського університету.
За пропозицією А.С. Федоровського, в плані роботи комісії було передбачено обстеження околиць Райгородка, в результаті якого А.С. Федоровський відкрив тут стоянку кам'яного віку, зібрав багатий матеріал і зробив стратиграфические над заляганням в дюнах культурного шару.
Але особливо значними і важливими були дослідження, проведені відомим російським археологом професором В.А. Городцовим. На підставі матеріалу, видобутого ним під час розкопок в басейні Сіверського Дінця, він перший довів існування бронзового століття в Східній Європі. Їм було розкопано багато стародавніх поховань з пофарбованими і скорченими кістками. Вони розрізнялися не тільки по інвентарю, покладеному в могилу, а й формою поховальних споруд. Одні поховання знаходилися в ямах, інші - в катакомбах, треті - в зрубах. В.А. Городцов встановив, що ці поховання відносяться до бронзового віку. Він з'ясував, що люди, що залишили ці поховання, жили тут з кінця III тисячоліття по I тисячоліття до н.е. Він відтворив картину життя стародавніх мешканців південноруських степів, простежив стадії розвитку їхньої культури, умовно розділивши по типу поховань на ямну, катакомбну і зрубну.
Объяснение:
