Какие социальные нормы характеризуют следующие категории?

правомерное ― неправомерное
честный ― нечестный
законное ― незаконное
хорошее ― плохое

Дон Кіхот – чоловік, котрий зачитується лицарськими романами, після чого сам починає жити їми. Здавалось би, що тут немає нічого дивного, і це нормально для людини, котра цікавиться цим жанром. Але проблема Кіхота була в тім, що він жив у цих романах.

Реальність відійшла на другий план, Кіхот починає вважати себе середньовічним лицарем. Герой, крім гарного імені, ще й мав зброєносця, котрим був його друг Санчо Панса. Також, у нього був кінь і дама серця – Дульсінея, котру він також вигадав. Як у справжнього лицаря, він мав зброю, котру виробляв з того, що було вдома.

Як відомо, лицар характеризується мужністю, відчуттям справедливості. Усі подвиги Дон Кіхота були кумедними – вітряк був велетнем, домівка була замком, тощо. Якщо придивитись до Дона Кіхота, можна побачити, що у нього дуже розвинені найкращі людські якості, котрі він втратив у спробах стати справжнім лицарем. Його вроджена справедливість та бажання покращити інших людей стають комічними. Нажаль, його спроби не завжди мають результати саме тому, зо він встратив ту саму реальність.

Усі вчинки Дон Кіхота не мають нічого спільного з бажанням мати багатство, славу. Коли читач знайомиться з героєм, він починає поважати Кіхота, тому що він бореться зі злом, бажаючи зробити світ кращим, але єдина проблема у тому, що Дон Кіхот бачить зло там, де його зовсім немає. Читач хоч і розуміє весь абсурд його діянь, співчуває і вболіває за Дон Кіхота, хоча і розуміє, що це все являється його фантазією, котра ніколи не стане явою. Так чи інакше, образ лицаря по-своєму трагічний, але дуже симпатичний читачам.

Незважаючи на своє божевільне захоплення, Дон Кіхот проявляє надзвичайну обізнаність у різноманітних життєвих питаннях, і стає наставником для Санчо Панса. У міркуваннях про політику, свободу, войну і мир, виховання він повстає як гуманіст. Можна сказати з великою впевненістю: Дон Кіхот був дуже розумною людиною, і його захопленість романами зіграла з ним злий жарт. На радість читачеві, Дон Кіхот все ж таки зрозуміє, що він живе у вигаданній реальності, і світ стає перед ним таким, яким він є насправді, але оточуючі знущаються над ним і створюють видимість скривленної реальності.

Дон Кіхот закінчує свої мандрування тоді, коли його мрія стає реальністю, і він знаходить собі справжню пригоду. Той лицар, котрого зустрів Дон Кіхот був насправді бакалавром, і з легкістю переміг нашого Лицаря Сумного Образу. Кіхот повернувся додому, відрікся усіх своїх діянь та признав, що він загрався і це лише його фантазія.

Французский исследователь Жан Франсуа Шампольон (1790-1832)он решил во что бы то ни стало разгадать иероглифическую надпись на Розеттском камне. Казалось, что это не так уж трудно. Прежде всего нужно было определить, что означает каждый рисунок - букву или целое слово. В 14 строчках иероглифического текста, из которых полностью уцелели лишь три, а остальные оказались сильно попорченными, повторялось в разных комбинациях 166 различных знаков! Столько букв у египтян быть не могло! Ни в одном языке не наберется так много звуков.

Тогда, может быть, каждый знак передавал целое слово, состоящее из нескольких букв, как, например, у нас знак? означает слово "номер"? Такие смысловые знаки называются идеограммами. Но в 14 строчках, судя по параллельному греческому переводу, слов должно быть не более 500, а Шампольон насчитал 1419 иероглифов: каждый из 166 знаков повторялся по нескольку раз. Чем же объяснить эти противоречия?

После долгих мучительных колебаний исследователь пришел к оригинальной догадке, блестяще подтвердившейся впоследствии. Он предположил, что древние египтяне употребляли смысловые знаки (идеограммы) вперемежку с буквами, прибегали иной раз даже к повторениям, считая, что они не повредят. Как и мы иной раз, написав слово "восемь" одним знаком 8, на всякий случай повторяем в скобках (восемь) .

Но как же разгадать значение отдельных знаков? Какие из них слова, а какие - буквы? И какой именно звук означает та или иная буква?

Буквы надо было искать прежде всего в собственных именах, звучание которых было уже известно. К счастью, имя Птолемея из уважения к царю было заключено в овальную рамку, обведено так называемым картушом (см. рис. справа) . Ясно, что первый знак в овале означал "п", второй - "т" и т. д. Но тут возникло новое препятствие. У греков имя Птолемея состояло из 10 букв - Птолемаиос, а египтяне писали его лишь 7 буквами (мы же произносим "Птоломей").

Шампольон вспомнил, что в еврейском и арабском языках гласных букв не было. Может быть, их не было и у египтян? Однако тогда внутри картуша должно быть не 7, а только 5 знаков. Опять концы не сходятся с концами. Наконец Шампольон догадался, что, в виде редкого исключения, когда приходилось писать иностранные имена, египтяне обозначали и некоторые гласные звуки близкими к ним полусогласными. Отсюда и появились два лишних знака. Разобрав в точности имя царя, Шампольон стал анализировать другие слова. Оказалось, что слово "письмена", так же как слова "господин", "бог" и некоторые другие, написано одним символическим знаком, изображавшим письменный прибор, т. е. фактически было нарисовано. Зато слово "памятник" было написано пятью знаками, из которых последний был иллюстрацией (изображение полукруглой каменной плиты) .
Так, постепенно, слово за словом, с огромным трудом Франсуа Шампольон начал читать древние египетские надписи.