1. Правительство Российской Федерации:
1) организует реализацию внутренней и внешней политики Российской Федерации;
2) осуществляет взаимодействие органов публичной власти и координацию их деятельности в рамках единой системы исполнительной власти в Российской Федерации;
3) обеспечивает единство системы исполнительной власти в Российской Федерации, координирует и контролирует деятельность органов исполнительной власти, а также устранению разногласий между ними;
4) участвует в установлении единых правовых основ системы здравоохранения, системы воспитания и образования, в том числе непрерывного образования;
5) обеспечивает реализацию национальных целей, национальных проектов, формирует федеральные целевые программы, государственные программы Российской Федерации и общенациональные планы действий, обеспечивает их реализацию;
6) реализует предоставленное ему право законодательной инициативы.
Федеральное Собрание РФ осуществляет: 1) распоряжение федеральными средствами государственной казны (принимает федеральный бюджет и осуществляет контроль за его исполнением); 2) контроль за исполнительной властью.
В полномочия Федерального Собрания входит производство процедуры отрешения Президента РФ от должности на основании заключения Генерального прокурора РФ о наличии состава преступления в действиях Президента РФ и процедуры объявления «вотума недоверия» Правительству РФ, а также контроля за судебной властью путем дачи согласия на назначение судей высших государственных судов России.
Федеральное Собрание независимо в осуществлении своих полномочий, но его нижняя палата (Государственная Дума РФ) может быть распущена Президентом РФ в случаях: 1) трехкратного неодобрения Федеральным Собранием кандидатуры Председателя Правительства РФ, предложенной Президентом РФ; 2) объявления «вотума недоверия» Правительству РФ, с которым дважды не согласился Президент РФ.
Дуже часто політиками, журналістами, експертами та фахівцями, зрештою просто громадянами, які цікавляться політикою, вживається термін "маніпуляція свідомістю", "політична маніпуляція" тощо.
Нерідко в поняття маніпуляції свідомо чи не свідомо вкладається зміст, який не сприяє розумінню даного феномену і його сутності, тому завданням, яке поставив автор при написанні даної статті, є розгляд елементів маніпуляцій свідомістю виборців на конкретних прикладах під час останніх президентських виборчих перегонів.
В статті навмисне опущені дискусії про етичність чи неетичність маніпуляцій. Зупинюсь лише на їх технології та ефективності.
Що таке "маніпуляція свідомістю під час виборчих кампаній"? Коротко, це - система засобів ідеологічного і духовно-психологічного впливу на свідомість виборців, за умов приховування справжніх цілей і думок, з метою отримання підтримки певної політичної сили, що не лише спонукає особу віддати свій голос за потрібного кандидата чи партію, а й примушує її хотіти це зробити.
Обман, будучи одним із важливих прийомів у всій технології маніпуляції, сам по собі скласти маніпулятивний вплив не може. Неправдива інформація, впливаючи на поведінку людини, анітрохи не зачіпає її дух, її наміри та установки. Влучне визначення цьому дав Доценко: "Хтось запитує в нас дорогу на Мінськ, а ми його спрямовуємо хибно на Пінськ. Це - лише обман. Маніпуляція матиме місце у тому разі, якщо той, інший, збирався йти в Мінськ, а ми зробили так, щоб він захотів піти в Пінськ".
Маніпуляція свідомістю під час виборчих кампаній набуває все більшої ваги і практичного застосування. Яскравим прикладом можуть служити вибори 2004 року.
Виборча кампанія 2004 року має багато особливостей і, безперечно, є цікавою в контексті розгляду маніпуляцій свідомістю. Хоча б тому, що два основні кандидати мали можливості та достатні ресурси для здійснення маніпуляційних операцій.
Якщо у попередніх виборчих кампаніях в Україні маніпуляції масовою свідомістю здійснювались владою, завдяки засобам масової комунікації, доступ до яких у представників опозиції був обмежений.
На цих виборах можна говорити, що маніпуляційні технології використовувались обома командами кандидатів-лідерів президентської гонки. Тому й зупинимо свою увагу на діях цих команд.
Слід звернути увагу на елементи, які стосувалися створення негативного ставлення до конкурента, що, на думку автора, мало більший вплив на виборців ніж формування позитивного іміджу власного кандидата. Велика кількість виборців, якщо не більшість, голосувала не за, а проти певного кандидата, особливо у другому турі та його переголосуванні.
Розглянемо основні ефективні принципи і методи маніпуляції свідомістю під час виборчої кампанії 2004 року.
Принцип "додати одіозності"
Зовсім не обов'язково шукати або видумувати про конкурента щось негативне. Конкурент під час виборів і сам "підставляється". Вдало цей принцип використовувся штабом Ющенка, зокрема скандал про судимості Януковича, історія в Івано-Франківську із падінням Януковича від удару яйцем, орфографічні помилки владного кандидата, заміна слів після фрази "тому що" на біг-бордах.
Штаб Януковича використовував епізод бійки біля ЦВК за участю Ющенка та його соратників.
Як суміжний прийом політтехнологами розглядається "ведмежа послуга", тобто провокаційна підтримка конкурента соціальними групами, що однозначно викликають відторгнення в більшої частини електорату.
Команда Януковича використовувала, зокрема, рекламний ролик про підтримку Ющенка організацією ОУН Козака, в якому йшлося про те, що націоналісти разом із Ющенком заборонять вживання російської мови та марш по Хрещатику членів організації УНА Коваленка (нібито на підтримку Ющенка) під фашистською символікою та скандування: "Ющенко
