Світової слави здобув уродженець Тернопільщини, випускник Львівського інституту прикладного мистецтва, український живописець Іван Марчук. Тривалий час він мешкав в Австралії, Канаді й СІЛА. Доробок митця налічує близько 5000 картин, які він систематизував у цикли: «Голос моєї душі», «Пейзаж», «Цвітіння», «Кольорові прелюдії», «Портрет», «Нові експресії», «Натюрморт», «Біла планета», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у Безмежність». «Шевченкіана» митця, за яку він був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка, складається із 42 творів. Діапазон напрямів творів живописця дуже широкий: від примітивізму і реалізму до абстракціонізму, експресіонізму, сюрреалізму. Він засновник нових стилів у мистецтві, зокрема авторського творчого методу «пльонтанізму» (від діалектного слова «пльонтати», тобто плести). Зображення ніби створені з чудернацьких ниткових візерунків. Завдяки цій техніці малярства художник досягає неймовірного світіння й відтінків кольору. Іван Марчук 2007 р. потрапив до рейтингу 100 геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph. Нині живе та працює в Києві.
ОбъяснеВидатний художник-реаліст Ілля Рєпін (1844-1930) народився в містечку Чугуїв на Харківщині, залишив значну творчу спадщину. Мешкаючи за межами малої батьківщини, він завжди любив рідну Україну, присвятив їй чимало творів, починаючи з юнацької акварелі «Бандурист» і завершуючи останньою роботою «Гопак». Окрім знаменитого шедевра «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», його пензлю також належать пейзаж «Українськахата», жанрова картина «Вечорниці», «Портрет українки», портрет Т. Шевченка.
І. Рєпін брав участь в оформленні музею Тараса Шевченка в Каневі, шанував поезію великого Кобзаря. Дружні стосунки склалися в нього з етнографом, знавцем історії козацтва Д. Яворницьким, що допомагав митцю в опануванні запорізької тематики. Як професор Петербурзької Академії мистецтв митець підтримував рисувальні школи в Києві, Харкові, Одесі. У живописця навчалися українські художники М. Пимоненко, О. Мурашко, Ф. Красицький.
На батьківщині митця в Чугуєві відкрито меморіальний музей, у Києві — встановлено пам’ятник.
Увертюра «Эгмонт»
***
Музыка к трагедии Гёте «Эгмонт» была написана Бетховеном в 1810 году.
События «Эгмонта» относятся к XVI веку, когда народ Нидерландов восстал
против своих поработителей — испанцев.
Борьбу народа возглавил граф Эгмонт, смелый и мужественный человек.
Эгмонт гибнет, но народ завершает начатое им дело.
Восстание закончилось победой в 1576 году.
А в 1609 году было заключено перемирие, по которому Испания признала
независимость части Нидерландов.
***
"Тема «испанских поработителей» звучит здесь особенно непреклонно и яростно, и еще более жалобно и умоляюще — тема народа.
Неравный поединок внезапно обрывается.
Реприза заканчивается рядом выдержанных, тихо и печально звучащих аккордов. Бетховен хотел, очевидно, передать здесь последнюю жестокую схватку народа с врагом и гибель героя, Эгмонта.
Увертюра заканчивается большой кодой, в которой показан итог борьбы.
Ее торжественный и ликующий характер говорит о победе народа. Начало коды напоминает гул приближающейся толпы, который быстро нарастает и выливается в поступь грандиозного массового шествия. "
Объяснение:
