Борис Тищенко - композитор XX века, который внес один из наибольших вкладов в музыку того времени. Он обучался в Санкт-Петербургской консерватории имени Н. А. Римского-Корсакова, где стал учеником известного советского композитора и пианиста Д. Шостаковича, которому Тищенко в посвятит две свои Симфонии - третью и пятую - как воспоминания и память о великом композиторе и своем учителе. После он начал заниматься преподавательской деятельностью в стенах родной консерватории и стал профессором. Композитор имеет много наград. Например, за вклад в развитие инструментальной музыки ему присужден орден "За заслуги перед Отечеством". Также ему было присуждено звание Народного артиста РСФСР. Тищенко написал несколько сочинений для органа, что для композиторов той эпохи было редкостью. Также авторству Тищенко принадлежат 9 концертов, 8 симфоний и
Геній Т. Г. Шевченка втілився не тільки у поезії, але і в живопису. Шевченківські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші. Мені подобається, як Шевченко намалював свою улюблену героїню — Катерину.
Катерина — звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами.
Йде дорогою вродлива українка. Ступає повільно босими ногами. Нахилила голову, опустила очі. Руками взялася за край фартуха. Здається, щоб витерти сльозу. Шевченко майстерно намалював, як Катерина переживає своє горе. Дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно. Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди.
Якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на задньому плані стоїть млин. Нічого не бачить Катерина. Опустивши руки і нахиливши голову, йде вона дорогою.
