Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) в жанрах «бардівської пісні», «співаної поезії» тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; зустрічаються і барди, що акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра й кобза (Едуард Драч) Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років (Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався наприкінці 80-х років 20 століття. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута». Багато хто з українських бардів «першої хвилі» були двомовними та фактично двожанровими, якщо вважати російську бардівську пісню іншим жанром.
Композитор Н.А.Римский-Корсаков не просто переносил в свои сочинения русские мелодии, он переносил в свои оперы дух русской народной песни. Он был последователем М.И.Глинки, который считал, что музыка должна быть проникнута духом того народа, для которого она создается. Н.А.Римский-Корсаков потому использовал русские мотивы в своих сочинениях, что считал их основой музыки. Простая народная песня, разнообразие русских песен является средством выражения русского национального характера в таких операх Римского-Корсакова, как "Золотой петушок", "Садко", "Снегурочка", либретто которых написаны на основе русских народных сказок и былин. Поэтому русские мелодии звучат в них наиболее органично и представляют картины русской народной бытовой культуры.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
