Скри́пка — струнний музичний смичковий інструмент. Має чотири струни, які настроюють на квінту (g, d1,a1,e2). З'явився у середині XVI століття. Музиканта, що грає на скрипці, називають скрипалем. Майстер, що виготовляє скрипки, називається скрипником.
Прототипами скрипки були арабський ребаб і німецька рота, злиття яких і утворило віолу. Форми скрипки сформувались до XVI століття; в цьому столітті і на початку наступного, XVII, творили майстри скрипок сімейства Аматі. Їх інструменти відрізняються прекрасною формою і чудовим матеріалом. Взагалі Італія славилася виробництвом скрипок, серед яких скрипки Страдіварі і Гварнері нині цінуються надзвичайно високо.
«З якого дерева роблять скрипку?» неможливо, тому що кожна її деталь або елемент виконуються з певної породи. Для верхньої деки, на якій в центральній частині розташовуються два резонаторних отвори, що нагадують англійську букву «f», використовується ялина. У цієї породи дерева найбільш яскраво виражена пружність, яка дозволяє домагатися відмінного звучання басових нот. Верхню деку роблять або з цілісного шматка деревини, або з двох частин.
