Валерій Григорович Кікта (Народ. 22 жовтня 1941 р. у с. Володимирівка Донецької обл.) — український композитор.
Життєпис
Закінчив Московську консерваторію (1965).
Автор музики до українських телефільмів «Сеспель» (1970), «В лісах під Ковелем» (1984, 3 а).
За проектом В. Колесника написав ораторію «Святий Дніпро» (1992, сл. С. Майданської), виконану в Канаді (Едмонтон, 1993; Торонто, 1996[1]) й Україні (Київ, 2001).
Сьогодні Валерій Григорович Кікта живе в Росії. Він – заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат премії Мерії Москви, професор Московської державної консерваторії ім. П. Чайковського.
Бере активну участь у житті арфової спільноти, є головою правління Російської арфової общини та членом журі на багатьох арфових конкурсах.
Объяснение:
Русская народная песня в давние времена являлась верным спутником человека. Не имея автора (точнее сказать, являясь созданием не одного автора, а целого народа), русская народная песня передавалась из уст в уста и дошла даже до наших дней. Русская народная песня обычно имела двудольный размер, красивую мелодию и пелась душой.
Откуда же взялись народные песни? Они родились в быту, в труде, в веселье и гуляниях. Люди сочиняли песни, чтобы труд не был в тягость, чтобы поднять боевой дух и скоординировать движения рабочих, чтобы песня сопровождала людей во время обрядов (масленичные песни, колядки, веснянки, свадебные песни) и чтобы выразить свое восхищение природой, спев о ее красоте.
Народные песни, вдохновляя и подбадривая слушателей, дошли сквозь века и до наших времен, поражая своей чистотой, широтой и искренностью.