Какие необычные тембры голосов и инструментов передают национальный колорит музыки?

"Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути".

"Слово..."

Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.

З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.

Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!

Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.

Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:

"Сповнившись ратного духу,

він навів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую".

Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:

"Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця".

Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.

Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".

Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".

Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.

Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.

Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою

перерыва и вдруг увидела "Февральскую лазурь" Грабаря, которую в своё время описывали на уроках русского.. . Боже мой! Действительно, лазурь! Действительно, там есть все тона, цвета и настроения, которые перечислены в учебнике! А детям что подсовывают в дурном полиграфическом исполнении! И заставляют врать про небесную лазурь, фиолетовые (серо-буро-малиновые) тени на снегу непонятного цвета.. .

Лучше всего смотреть живопись в оригиналах. Ходили на выставку Айвазовского - море, кажется, так из картин и выплёскивается. А картины Шишкина - вятская тайга.. . Как будто находишься в дремучем лесу у Бабы-Яги.

Музыка - многие произведения оставляют неизгладимое впечатление. Шестая симфония, "Пиковая дама", "Спящая красавица" - клинские сочинения Чайковского - какое там выражено необыкновенное страдание сильного человека, не победить Рок! Если говорить о Моцарте, впервые услышав "Лакримозу" из Реквиема, я испытала такие чувства, просто непередаваемые, эта музыка берет за сердце. Это было лет 30 назад. И очень жаль, что теперь мы использовали эту божественную мелодию в нашем спектакле "Моцарт и Сальери", и она, конечно, замылилась в восприятии. А самое "ужасное" получилось, когда мой сын с приятелем стали эту Лакримозу разучивать на пианино в 4 руки! Нет, "Когда б вы знали, из какого сора" растут цветы искусства, у вас бы никогда не было подобающего восприятия! Как хорошо, что художники не показывают нам изнаночных стежков, пота и стоптанных балетных туфель!

Объяснение: