З давніх часів людина прагнула до достатку і процвітання. Для себе, своєї родини, свого народу, а іноді і всіх народів разом. Мудреці, винахідники, мандрівники, полководці – кожен по-своєму намагався наблизити століття достатку. На жаль, світ не ідеальний. Століття повного достатку досі залишається нездійсненною мрією людства. Щоб глибше зрозуміти проблему і спробувати знайти вирішення, варто вивчити два основоположних поняття: бідність і багатство.
Для будь-якого з народів світу бідність завжди ставала страшним випробуванням. Учені визначають бідність як економічну характеристику людини або групи людей, які не можуть дозволити собі мати певний мінімальний набір благ першої необхідності. Філософи і поети інакше розглядали бідність. Давньогрецький філософ Платон вважав: «Бідність полягає не в зменшенні майна, а у збільшенні ненаситності». «Я не знаходжу в бідності нічого привабливого або повчального» – так говорив про бідність знаменитий актор Чарлі Чаплін. До теми бідності в своїх працях зверталися різні люди: філософи і поети, художники і політики. Хороший підсумок їм підводить у своєму творі А. Н. Островський. «Бідність не порок», – говорить Островський, трьома простими словами узагальнюючи думки мільйонів.
