В теории существует узкое и широкое толкование понятия ритм. Ритм от греческого – теку – это временная организация музыки; в более узком смысле – последовательность длительностей звуков, отвлечённая от высоты. Музыкальный ритм организован посредством тактов, значит музыкальное время в качестве единицы размера имело длительность, являясь метрическим временем, следовательно темп – это скорость, зависящая от единицы длительности, т.е. одно вытекает из другого и тесно с ним связано. Каждый звук, каждое слово, как звук, несёт смысловую нагрузку, поэтому ритм существования одного человека соприкасается с ритмом другого и тогда возникают те или иные взаимоотношения. Эрнест Ансерме в статье “Структура ритма” пишет: “наше внутреннее время, то есть наше психическое время, (а с ним и наша деятельность чувства), оформляется на основе нашего пульса. В свою очередь, наш пульс определён ритмом сердца: систола-диастола”. И.П.Павлов утверждал, что нет ничего более важного в жизни человеческого организма, чем ритм. Ритмично бьётся сердце, протекают сложные химические превращения при обмене веществ в организме. Кроме того, благодаря влиянию ритма, мы значительно экономим энергию, выполняя любую деятельность, в том числе и умственную работу. В древности считали, что все органы обладают характерными частотами вибрации и правильно выбранные частоты внешнего воздействия восстановить организм. Но также, если чрезмерно воздействовать ритмическим звуковым потоком, а с физиологической точки зрения любая мелодия представляет собой совокупность гармонических колебаний в звуковом диапазоне частот, то можно причинить непоправимый ущерб организму. Поэтому представляется важным понимание значения ритма при подборе репертуара для слушания, дошкольных заведениях и в начальной школе, чтобы наши учащиеся поняли и осознали как положительное воздействие музыки, так и возможность отрицательного воздействия. “Нельзя просто услышать ритм. Слушатель только тогда переживает ритм, когда он его сопроизводит”, “соделывает”. Воспроизведение ритма с психологической стороны представляет особый интерес именно потому, что в нём с чрезвычайной яркостью обнаруживается, что восприятие есть процесс актинодейственный” - писал Б.М.Теплов
Именно сложность данного понятия для понимания его студентами, заставили меня обратиться к этой теме и провести занятие в форме мастерской
u
Пошаговое объяснение:
Львів (МФА: [ˈʎʋiu̯] ( прослухати)) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2020 року у Львові проживали 724 314 осіб[1]). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн осіб.[джерело?]
Львів було засновано королем Данилом приблизно у 1231—1235 роках (перша згадка від 1256 року). Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). Невдовзі після смерті князя Юрія II Львів на понад чотири століття опинився під владою Королівства Польського. 1356 року місто отримало Маґдебурзьке право; в добу Середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стало осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини восени 1918 року Львів деякий час був столицею Західноукраїнської Народної Республіки, але після українсько-польської битви за місто в листопаді 1918 перейшов до Польщі, що в 1922-23 було визнано міжнародними пактами та угодами. Під час Другої світової війни місто захопив Радянський Союз, а згодом — Німеччина. Після війни було юридично закріплено ялтинську угоду 1945, за якою Східна Галичина і зокрема Львів лишався у складі Української РСР. 1946 року між Польщею та УРСР відбувся обмін населення, який разом із наслідками війни суттєво вплинув на населення Львова. Після 1991 року Львів у складі України.
Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті розташована найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України[3]. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості[4][5][6].
