1) найдем внутренний угол Д: 180-125=55°
Найдем угол С: С=180°-(90+55°)=35°
2) в треугольнике КМТ оба катета равны, значит, углы МКТ и КТМ равны 45°. Найдём угол Т в треугольнике KTS: Т=180-45=135°.
Угол S = 180°-(20°+135°)=25°.
3) Катет АС в два раза меньше гипотенузы АД, значит, угол Д=30°. Угол А=180°-(90°+30°)=60°
4) Первый острый угол – х; второй острый угол – 4х.
х+4х+90=180
5х=90
х=18° - первый острый угол
4×18°=72° - второй острый угол
5) Начертим прямоугольный треугольник АСВ, где угол С=90°.
Проведем биссектрисы СМ и ВК, которые пересекаются в точке О.
Рассмотрим треугольник СОВ, где угол С=45°, угол О=132°, угол В = 180°-(45°+132°)=3°.
Значит, в треугольнике АСВ угол В=6°.
Найдем угол А: А=180°-(90°+6°)=84°.
Итог: треугольник АСВ имеет углы: С=90°; В=6°; А=84°
Символічність оповідання Кафки « Перевтілення», це відчуття самого автора. Почуття ворожості всього світу та життя самотньої людини, непереборне відчуження між спільнотою.
Головний герой – Грегор Замза. Постає заклопотаною людиною. Він піклується про свою родину, ходить на роботу, котру не любить, щоб виплатити борг батьків та було нащо жити, і мріє про навчання сестри у консерваторії. По його вчинках зрозуміло, що він безмежно любить свою родину і може піти на все заради неї. Але коли одного ранку Грегор прокидається страшною комахою і все перевертається в його світі. І він бачить відразу та жах своєї родини. Замза розуміє їх відчуття, а ось родина й не прагне зрозуміти, через, що проходить їх син. Скільки мук він зазнає, не тільки фізичних, а більш душевних, що він більше нікому непотрібен, та Грегор не припиняє хвилюватися за рідних. Але коли чує розмову батьків й сестри, що комаху треба прибрати, його пронизує жах. Він помирає від непорозуміння, болі втрати та самотності.
Родина « комахи» не турбується через втрату сина, а продовжує жити так, наче нічого не трапилось.
« Перевтілення « навчає нас ніколи не відвертатися від людей, котрі прагнуть до Що як і в тому, так і в нашому суспільстві ти потрібен тільки тоді, коли можеш приносити користь, а коли ні, то всі про тебе забувають. Треба змінювати людей, бо всі ми забуваємо, що одного ранку теж прокинемося « безпомічними комахами », і тільки тоді замислимося про всі наші життєві вчинки для інших, але буде вже пізно.
