Чи можна вважати ромео і джульєту вічними образами?

Коли когось називають Ромео, ми розуміємо, що мова йде про людину, для якої головне — кохання. Кохання, що возвеличує, підносить до небес і водно­час затьмарює усе навколо. Навряд чи Ромео міг тверезо оцінювати та сприймати навколишній світ. І він, і Джульєтта жили одним — коханням. Кохання було для них повітрям і сенсом буття. їхній трагічний фінал обірвав їхні життя, але не кохання, яке вже сотні років надихає людство.

Іще в одній трагедії Шекспіра ми знаходимо зовсім інший вічний образ. Це — глибоко трагічний образ Гамлета. Він добре розуміє дійсність і непохитно стоїть на боці добра. Він непримиренний до зла, сміливий і рішучий, але як бути, коли зло — в його сім’ї?! Як дати гідну відсіч злодійству, якщо для того, щоб по­карати вбивцю батька, слід зруйнувати життя матері? Гамлет глибоко замислюється над природою зла, він вважає, що помста — це теж зло. Бо вбивство — це вбивство, навіть якщо вбиваєш негідника. Образ Гамлета — це образ відпові­дальної, мислячої людини, яка усвідомлює, що перехід до рішучих дій у конфлікті добра зі злом може породити нове зло.

Можна, мабуть, навести ще багато прикладів вічних образів у літературі. Але спільне в них одне: усі вони розкривають вічні людські почуття й прагнення, намагаються вирішити вічні проблеми, які мучать людей будь-якого покоління.

Ромео вечно ноет,Джульетта бросается на первого попавшего парня. Конечно,можно не поверить всему происходящему,мол,что дети соображают в любви,что у Ромео и Джульетта вовсе и не чувства были и т.п.