Головні персонажі повісті — Простак, його кохана Сент-Ів і священик-янсеніст Гордон.
Образ Простака декларує ідею природної людини, француза за народженням, гурона за вихованням, наївної і щирої особи, яка здатна сприймати усе, що бачить, у його справжньому, не спотвореному домішками цивілізаційних приписів, вигляді. Сам герой так пояснює власне ім'я: «Мене називають Простаком... бо я завжди говорю простосердно те, що думаю, і роблю все, що хочу» {тут і далі переклад Л. Івченка). Простак прагне пізнати життя, цінності цивілізації, але сприймає їх безпосередньо, буквально, що відразу провокує конфлікти в його стосунках з оточенням, яке живе за законами та нормами, зовні цивілізованими, але "— сповненими фальші, лицемірства або й забобонів.
