1) Полоску бумаги разрезали на 5 частей.
Всего частей 5.
2) Большую часть разрезали на 5 частей. Осталось 4 не разрезанных полоски и добавилось 5 новых.
Всего частей 4+5.
3) Большую часть опять разрезали на 5 частей. Осталось 4+4 не разрезанных полоски и добавилось 5 новых.
Всего частей 4+4+5.
4) Большую часть опять разрезали на 5 частей. Осталось 4+4+4 не разрезанных части и добавилось 5 новых частей.
Всего частей 4+4+4+5.
После каждого разрезания большей части добавляется 4 новых полоски бумаги. Полное количество полосок состоит из суммы нескольких 4 и одной 5.
Если от числа 199 отнять единственную 5, то оставшееся число должно делиться на 4, так как после каждого разрезания добавляется по 4 новых полоски.
Проверка :
199 - 5 = 194
194 : 4 = 48 (ост. 2) - не делится без остатка, значит, 199 в итоге получиться не может.
Пошаговое объяснение:Ми знаємо тепер, хто був той "людський хлопець", що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То — Лукаш, син селянки-вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. У драмі не подано передісторії життя Лукаша, бо в цьому не було потреби. Початок його життя в творі збігається з першими кроками від дитинства до юності. Він з'являється біля лісового озера одного святкового дня на ранній провесні в супроводі свого дядька. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя. І Лукаш славить його ніжним співом сопілки, яку він щойно вирізав і змайстрував у приозерних очеретяних зарослях.
Із самого початку поетеса підкреслює неабияку музичну обдарованість юнака. Як за народною легендою перелітні птахи приносять на крилах тепло, так Лукаш своїм співом пробуджує в природі буяння життя. На спів його сопілки "спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілії білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп'янки".
Духовний світ Лукаша розкривається у його портреті. "Лукаш,— пише Леся Українка,— дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче; обраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка "на випуск" мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".
