Вітер на тополі всі гілки зламав, Він, як я, у долі щастя свого питав: У ставку – лілеї, у очах – любов, А десь там над нею зорі падають знов.
Я й не знала та й Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко! ". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
Ой, вітер, мій вітер, не ламай гілок, Бо вони ж як діти, скільки ж у них думок! У ставку лілеї день і ніч цвітуть, Буду я твоєю, тільки ж ти не забудь!
Я й не знала та й Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко! ". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко! ". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє! "
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
