почти 1030 лет назад произошло великое событие — крещение руси. киевский великий князь повелел всем жителям в назначенный день войти в днепр. сотни людей вошли в воду, и князь со священниками вышли на берег и крестили народ. «и была радость на небе и на земле по поводу стольких спасаемых душ», — говорит предание. «то новый константин великого рима; как тот крестился сам и людей своих крестил, так и этот поступил так же… удивления достойно, сколько он сотворил добра земле, крестив ее. мы же, христиане, не воздаем ему почестей, равных его деянию. ибо если бы он не крестил нас, то и ныне бы еще пребывали в заблуждении дьявольском, в котором и прародители наши погибли»», — написано о владимире в «повести временных лет».
«я был зверь, а стал человек», — сказал князь владимир, сам приняв святое крещение. и это были не красивые слова, а искренняя исповедь одного из первых христиан. до этого он убил родного брата, устраивал человеческие жертвоприношения и имел несколько сотен наложниц. наши далекие предки не находили в этом ничего предосудительного. по меркам языческой руси все это характеризовало владимира как храброго воина, ревностного служителя богов и настоящего мужчину. иными словами, князь был не злодеем, но своим поведением лишь следовал моделям, в той или иной мере принятым и среди подданных. тем удивительнее изменения, на путь которых встала русь, приняв веру христову. ведь преображение князя владимира стало началом преображения всего народа, его примеру последовали многие поколения людей с того времени до наших дней. и потому слова князя владимира применимы ко всем руси: «мы были звери, а стали люди».
обращение народа в христианскую веру стало продолжением дела святых апостолов, которым глава церкви – господь иисус христос повелел: “идите, научите все народы, крестя их во имя отца и сына и святого духа” (мф.28,19).
каждый знает, что такое крещение. через крещение мы обретаем благодать святого духа, входим в общину апостолов, которая именуется церковью, устанавливаем личную связь с богом. именно в крещении и замыкается связь между богом и человеком. актом крещения мы как бы включаем этот способ соединиться с господом, и ток божественной благодати от бога переходит к нам, а навстречу богу идут наши молитвы.
единая крещальная купель также способствует возникновению сознания единства человечества, что не может быть осуществлено язычеством. апостол павел писал в послании к галатам: “нет уже иудея, ни язычника; нет раба, ни свободного”, а в первом послании коринфянам: “…все мы одним духом крестились и, одно тело… тело же не из одного члена, но из многих”.
Символічність оповідання Кафки « Перевтілення», це відчуття самого автора. Почуття ворожості всього світу та життя самотньої людини, непереборне відчуження між спільнотою.
Головний герой – Грегор Замза. Постає заклопотаною людиною. Він піклується про свою родину, ходить на роботу, котру не любить, щоб виплатити борг батьків та було нащо жити, і мріє про навчання сестри у консерваторії. По його вчинках зрозуміло, що він безмежно любить свою родину і може піти на все заради неї. Але коли одного ранку Грегор прокидається страшною комахою і все перевертається в його світі. І він бачить відразу та жах своєї родини. Замза розуміє їх відчуття, а ось родина й не прагне зрозуміти, через, що проходить їх син. Скільки мук він зазнає, не тільки фізичних, а більш душевних, що він більше нікому непотрібен, та Грегор не припиняє хвилюватися за рідних. Але коли чує розмову батьків й сестри, що комаху треба прибрати, його пронизує жах. Він помирає від непорозуміння, болі втрати та самотності.
Родина « комахи» не турбується через втрату сина, а продовжує жити так, наче нічого не трапилось.
« Перевтілення « навчає нас ніколи не відвертатися від людей, котрі прагнуть до Що як і в тому, так і в нашому суспільстві ти потрібен тільки тоді, коли можеш приносити користь, а коли ні, то всі про тебе забувають. Треба змінювати людей, бо всі ми забуваємо, що одного ранку теж прокинемося « безпомічними комахами », і тільки тоді замислимося про всі наші життєві вчинки для інших, але буде вже пізно.
