зарплата работников некоторой фирмы составляют соответственно 120 110 80 95 105 110 95 150 150 тысяч тенге после того как подняли зарплату рабочему который получал наименьшую зарплату средняя зарплата фирмы стало 105 тысяч тенге на сколько повысят зарплату мы этому рабочим​

Чарівна крамниця” скорочено читати казкову повість Уеллса Ви можете, щоб згадати сюжет твору.

“Чарівна крамниця” переказ

Оповідач говорить, що не звертав особливої уваги на ту чарівну крамницю, доки його маленькмй син Джіп одного дня не взяв його за палець і не підвів до неї. Він показував на вітрину і говорив, які іграшки хотів би мати. Але він нічого не просив і ні про що не благав, бо був добре вихований. Батько (оповідач) сказав, що до Джіпового Дня народження лишилось менше ста днів і вони зайшли у крамницю.

Крамниця була не проста, а чарівна. Джіп не побіг одразу до прилавка, як це було зазвичай, спочатку він розглядав іграшки. За прилавком стояв дивний чоловік – в нього одне вухо було більше другого, а підборіддя було схоже на носак черевика. Батько запитав у нього які цікавинки можна купити синові. Продавець показав скляні кульки, які діставав то з голови, то з ліктя, а то і з кишені Джіпа. Хлопчик був зачарований цим фокусом.

Продавець похвалив Джіпа, назвавши його славним хлопцем і додав, що тільки славні діти можуть зайти в цю крамницю – і справді тут же до крамниці намагався зайти якийсь хлопчик, але не зміг цього зробити бо двері були зачинені! Продавець подав усі ті іграшки, про які мріяв Джіп. Довідник цікавих фактів та корисних знань. Хлопчик був дуже задоволений і батько це помітив.

Чтобы заставить рыбу клевать

Рыбаки обязательно добавляют в прикорм...

ПОДРОБНЕЕ

Та раптом він помітив, що в нього під капелюхом щось ворушиться – то був голуб! Справжній голуб! Продавець узяв у чоловіка капелюха і почав витрушувати звідти різні речі: двоє чи троє яєць, мармурову кульку, годинник, зіжмаканий папір.. Продавець говорив, що це насправді не дивно, бо люди зазвичай рідко витрушують свої капелюхи. Поки він говорив купа зіжмаканого паперу росла і росла, поки не закрила собою продавця. Раптово він замовк.

Батько з сином побачили, що продавець зник. Вони пройшли за прилавок і знайшли там лише капелюха і кролика. Джіп показав батькові на двері, яких до того там не було, і вони увійшли туди. Там виявився ще один продавець, він тут же запросив батька з сином на виставку. Чоловік не хотів погоджуватись, але хлопчик радо пішов з продавцем. Він показував безліч найрізноманітніших іграшок і маленький Джіп був у великому захопленні. Раптом батько почув, що Джіп пропонує йому погратись в піжмурки і побачив, що хлопчика ховає у барабан продавець. Один рух – і хлопчик зник.

Батько почав вимагати припинити ці жарти на що продавець відповів, що це всього лиш справжні чари. Він увійшов в двері і батько пішов за ним, але опинився у непроглядній темряві! Та раптом – бах – і він зіткнувся з чоловіком на Ріджент-стрит. Поряд стояв Джіп. Крамниці ніде не було видно. В руках у Джіпа було 4 пакунки. В трьох із них виявились солдатики, а в одному справжнє біле кошеня.

Джіп був дуже задоволений. На цьому батько заспокоївся.

З того часу пройшло півроку. Відтоді батько не бачив ніякої чарівної крамниці на Ріджент-стрит.

Автор: cup_of_flowers

Многие люди задумываются над этим вопросом - а существуют ли вообще "плохие люди"? У Ремарка есть замечательная фраза "Не бывает плохих людей - бывают люди, на которых не хватает духовной силы", и я полагаю, что это на самом деле так. О каком человеке мы говорим, что он "плохой"(маньяков и других опустим)? Как правило плохим для нас становится тот, кто совершил неблаговидный с нашей точки зрения поступок(Обманул, украл, предал) и разумеется мы редко задумываемся о мотивах этого поступка и о том, что человек сам при этом чувствует(казнится ли он, или уже заглушил голос "внутреннего прокурора", какими мотивами руководствовался, желал ли зла или все произошло случайно, является ли он жертвой обстоятельств или сознательно напраувил действие в нужное русло).

А часто ли на добро с нашей стороны, на дружеское отношение, на симпатию нам отвечают злом? По-моему такие случаи достаточно редки, как-правило человек поступает с окружающими так, как окружающие поступают с ним. Так почему же нас так "удивляют" обычные человеческие поступки, порядочность? Почему мы к таким проявлениям склонны относиться с подозрением и недоверчиво отыскивать "скрытые мотивы"? Может быть потому, что сами подсознательно чувствуем, что в данной ситуации поступили бы хуже?
А может, Ремарк устарел, может люди изменились и доброта, человечность стали скорее исключением, чем правилом? Может "человеколюбие" - это лишь пустой звук? Может и нет никакого "человеколюбия", а есть лишь отвлеченная патетика, никак не проявляющая себя на практике? 
Мне кажется, что это не так, и за шелухой жизненных обстоятельств скрываются все те же "хорошие" люди, важно лишь увидеть хорошее в каждом из нас, и мир станет добрее... но у меня слишком мало жизненного опыта, что бы утверждать это наверняка. Поэтому не важно сколько "плохих", в душе мы все "хорошие".