Рассказ о жизни в греческом городе Что такое греческий город?
Древнегреческий город назывался полисом. Каждый полис – это небольшое государство, которое называлось город-государство. Таких городов в Древней Греции было сотни, и каждый из них имел свое управление. Наиболее могущественными городами-государствами были Афины и Спарта.
Полис состоял из самого города, а также прилегающих к нему сельскохозяйственных земель, которые назывались хорой.
Население полиса состояло из граждан, которые были полноправными, а также из рабов, которых было значительно больше. Каждый граждан полиса должен служить в армии, также иметь доспех, щит и копье.
Греческие полисы имени три различных государственных строя, среди которых: демократия, монархия и олигархия. Рассказ следует начинать из сведений о быту греков.
Повседневная жизнь греков Жилища греков
Греческие дома были одно и двух этажными, у них не было окон – только гладкие стены. Небольшой открытый дворик находился в центре греческого дома. Каждый греческий дом был разделен на две части: женскую и мужскую. В первую имели право входить исключительно члены семьи, а в мужской части глава дома принимал гостей.
Как известно, у греков была мебель, однако ее число было небольшим. Мебель состояла из семейного ложа, нескольких небольших столиков. Хозяин дома имел собственное кресло, а женщины сидели на деревянных стульях.
Шкафов в тот период еще не было, поэтому греки хранили свои вещи в сундуках, а остальные развешивали на стене.
Кроме стульев у греков также были лавки различного размера.
Бедные граждане пользовались посудой из глины, богатые же использовали серебряную. Также богатые дома украшали мозаика и настенные росписи.
Греческая одежда
Большую часть всей одежды греки делали дома – этим занимались женщины. Однако богатую одежду производили ремесленники. Одежда у женщин и мужчин была схожей – они носили рубахи, которые у женщин были длиннее. Мужчины также накидывали на рубаху что-то вроде плаща. Карманов и пуговиц в то время еще не было. Шляпы также были присущи, однако их носили только для защиты от солнечных лучей и только за городом. Обувь в основном состояла из сандалий. Кроме этого мужчины носили сапоги, а женщины туфли.
Рабы чаще всего не носили никакой обуви, а рубаха их была бедной и сделана из грубой ткани.
Одеяние воинов состояло из бронзового доспеха, бронзового шлема и наголенников. Кроме того они носили армейские плащи. Главным атрибутом воина был деревянный щит, который был покрытый бронзой, такой щит назывался гоплоном. Гоплит – греческий пехотинец, название которого пошло из названия щита.
День из жизни гражданина полиса
Рассказ о жизни в греческом городе следует вести, опираясь на классовое разделение греческого общества. Жизнь рабов, женщин и свободных граждан серьезно отличалась.
Греки вставали как можно раньше, с первым лучом солнца. Затем они завтракали. Завтра зачастую был довольно скудным – всего несколько небольших косков хлеба.
Сразу после этого, каждый гражданин отправлялся на большую площадь, которая именовалась агорой. Она была центром всей жизни города, здесь совершались покупки.
Граждане продавали оливки, бобы, виноград, большое количество различных овощей и фруктов. Кроме этого продавалось мясо, различная птица, а также яйца. Кроме продуктов питания, ремесленники продавали и другие товары, среды которых было оружие, приборы для дома, одежда, орудия труда, обувь и посуда. Помимо покупок, на агоре граждане обсуждали законы, обменивались новостями.
Термін «комп’ютерна залежність» вперше був використаний в 1990 році. Психологи її класифікують, як форму емоційної «наркоманії». Для залежного підлітка стає важливим не результат гри, а її процес, у якому він втрачає контроль над часом. Факти свідчать, що більшість 16-18 літніх юнаків, які мають доступ до Інтернету та грають у он-лайн ігри, місяцями, а то й роками не виходять з дому! Один хлопець звернувся до психіатрів з проханням надати йому інвалідність через агорафобію (страх перед відкритим простором). Ніяких відхилень у нього не знайшли, але дізналися, що він просто не міг відірватися від улюбленої гри.
Психологи виділяють такі стадії залежності: Стадія легкого захоплення. Коли людина один чи кілька разів пограла у рольову комп’ютерну гру, вона входить у смак, їй починає подобатися комп’ютерна графіка, звук, сам факт імітації реального життя чи якихось фантастичних сюжетів. Стадія захоплення. Фактором, що свідчить про перехід людини на цю стадію формування залежності, є поява в ієрархії потреб нової потреби — грати в комп’ютерні ігри. Гра в комп’ютерні ігри на цьому етапі має систематичний характер. Якщо людина немає постійного доступу до комп’ютера, можливі досить активні дії з усунення цієї перешкоди. Стадія залежності. Залежність може оформлятися в одній з двох форм: соціалізованій та індивідуалізованій. Соціалізована форма ігрової залежності відрізняється підтримкою соціальних контактів із соціумом (хоча переважно з такими ж ігровими фанатами). Ці гравці люблять грати за до комп’ютерної мережі один з одним. Ця форма залежності менш згубна для психіки, ніж індивідуалізована форма. Людина не відривається від соціуму, не усамітнюється в собі. Чи може підліток, для якого гра стала самоціллю та сенсом буття, розвиватися, як гармонійна особистість, реалізувати свої здібності? Треба розуміти, що залежність у будь-якій формі – це рух по замкнутому колу, де немає розвитку.
Виділяють досить чіткі симптоми залежності від комп’ютерних ігор: Психологічні симптоми: • Відчуття ейфорії чи піднесеності під час роботи за комп’ютером; • Нездатність зупинити роботу за комп’ютером; • Дедалі більше часу затрачується на комп’ютерні ігри; • Ігнорування друзів та сім’ї; • Відчуття порожнечі, депресії та роздратованості поза комп’ютером; • Перекладання повсякденних турбот на плечі членів сім’ї;
Фізичні симптоми: • Зап’ястний тунельний синдром — оніміння та зниження чутливості пальців; • Сухі очі; • Головні болі (схожі на мігрень); • Болі у спині; • Нерегулярне харчування — відсутність апетиту; • Недотримання гігієни; • Розлади сну.
Більшість гравців – дуже одинокі люди. Навіщо, коли живе спілкування замінюють ігри! Окрім того, приваблюють складні системи завдань та досягнень. Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками і однолітками. Ігри для них - це шлях самоствердитися, бо у віртуальному світі, все залежить тільки від твого уміння грати, а не від особистих якостей та умінь. Виникає ілюзія, що ти чогось досягаєш, а в житті може бути навпаки.
Не хочеш стати ігроманом, пам’ятай: Не можна грати під час депресії, при серйозних змінах у житті. Не варто грати, коли гостро відчуваєш самотність. Гравці погані співрозмовники. Набагато зменшують ризик пристрасті до гри цікаве життя, знання, розуміння того, що алкоголь, наркотики та надмір ігор – це все один ланцюжок, кінцевий пункт якого - повна самоліквідація особистості. Імунітетом тут мають бути чуття міри та відповідальності. Згадай народну мудрість: «Що занадто, то нездорово».
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
