2) Рассматривая площадь прямоугольника ABFE (рис 17), покажите, что
(a + b) (с — d) = ac + bc — ad — bd
​

Незнаю так или не так. Музыкой и сольфеджио не занимаюсь.

Минорные гаммы.

1.     От белых клавиш. Так же, как и в мажорных гаммах. Исключения сохраняются.

2.     От черных клавиш в левой руке позиционная последовательность 3 + 4. Исключения: ми-бемоль минор – последовательность 4 + 3 со второго звука гаммы; соль-диез   минор – 3 + 4 с четвертого звука, при этом гамма начинается с 3 пальца. В правой   руке – 3 + 4. Исключения: ми-бемоль минор – 4 + 3, начиная со второго звука; соль-диез минор – последовательность 3 + 4 , начиная с 3 звука; си-бемоль минор – 3 + 4, начиная со 2 звука.

Все это очень трудно читается, но легко делается.

 

Смена позиций происходит благодаря подкладыванию первого пальца. Это составляет трудность, так как неудачно подложенный первый палец «рвет» гамму на куски. Этот момент отрабатывается отдельно, и при хорошей шлифовке его в дальнейшей игре гамм он не мешает. Что же нужно делать, чтобы все шло гладко и ровно? В первую очередь, следите за самой рукой. Локоть и плечевая часть руки не должны выворачиваться в сторону подкладывания пальца, а лишь чуть-чуть отводиться. Первый палец заранее подводится к клавише, которую ему нужно взять. Рука играет ровно, предплечье рисует линию, которую направляет локоть. Есть также психологическая сторона этого момента. Себя нужно настроить на слышанье и координирование движений наперед. То есть, предвидеть, предусмотреть предслышать следующую ноту ее извлечение, движение пальца и руки.

Третьим пунктом для успешного достижения выбранной нами цели я ставлю пульсацию с акцентов по четыре звука. Это придает ровность и четкость игры, координирует работу правой и левой рук, облегчает охват гаммы (ведь легче сыграть отрезок из четырех звуков несколько раз подряд, чем сразу гамму в 4 октавы).

Чтобы гамма стала интересной и красочной, а не оставалась сугубо инструктивным упражнением, мы прибегаем к пятому условию – динамике. Ну, здесь все элементарно просто: вверх – крещендо, вниз – диминуэндо. Здесь нужно добавить также охватывающее движение руки. Выше я уже говорила о линии, которую рисует рука. Скорее, это даже стрела. Рука как бы отталкивается от первого звука, и «летит» к верхушке, а потом обратно. Это направленный вектор, попадающий в цель

Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 : 4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3: 5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму. білки належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму. білки—це органічні речовини, що з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, білкам різноманітних властивостей. харчова і біологічна цінність білків визначається істю амінокислот, що входять до їх складу. різноманітне харчування—найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками. найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження. теплова обробка прискорює перетравлювання білків. тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких білки. потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85— 90 г на день. добову потребу в білках залежно від віку людини, її фізіологічного стану, виду та умов праці наведено в табл. 1. роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. з жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни а, о, е, незамінні жирні кислоти, лецитин. жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються. слід пам'ятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. у несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію,  магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. потребу в жирах з урахуванням статі, віку і характеру праці подано в табл. 1. у середньому добова потреба в жирах становить 80—100 г, з яких зо % мають забезпечуватись рослинними жирами. отже, на частку білків має припадати 11—13%, жирів—33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для пів-дених районів потреба в жирах становить 27—28 °/о, для північних— 38—40. фосфатиди — біологічно високоактивні речовини. вони присутні в усіх клітинах організму і впливають на процеси клітинного обміну. з фосфатидів у продуктах харчування найширше представлений лецитин. він не є незамінною поживною речовиною, але має важливе значення у харчуванні. лецитин сприяє перетравлюванню, всмоктуванню і правильному обміну жирів, посилює виділення жовчі, сполучаючись з білком, утворює мембрани клітин, нормалізує обмін холестерину, а також чинить ліпотропну дію: зменшує нагромадження жирів у печінці, сприяючи їх перенесенню у кров. на лецитин багаті яйця, печінка, ікра, м'ясо кролика, паста «океан», жирні оселедці, нерафінована олія. вуглеводи є основною частиною харчового раціону. фізіологічне значення вуглеводів в основному визначається їх енергетичними властивостями. вони—головне джерело енергії організму. при всіх видах фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. з їжею надходять прості і складні вуглеводи, легкозасвоювані і незасвоювані вуглеводи. основними простими є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза та мальтоза. складні вуглеводи—крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. потреба у вуглеводах становить 350— 500 г на добу. надмірне споживання вуглеводів — поширена причина порушення обміну речовин, що сприяє розвитку ряду захворювань. при раціональному харчуванні до зо %   вуглеводів їжі здатні переходити в жири. в разі ж надміру вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, цей процент вищий.