Past continuous x past simple REMEMBER
Past contos
to say we were the mode of action
Past simple
for a complete action in the past
Past simple and constate
to say that something has in the middle of
something diss
1. The Brown
(ploy) o board game
when the telephone
2 The boys
(more) a present for
their father when he
(come) home
3. Nr. Starry (drive) a cor when he
(hear the news about on occident on the rood
4. They
(watch) o fim when
the lights
(go off)
5. A lo and Tina (choose) clothes for the
babies when the shop assistant (come)
6. They
moke) a snowman
when it
(start) to now
7. The men
(fish) when they
(see) a Loch Ness monster
8. The children
(ride) the bikes
in the park yesterday afternoon
9. The Smiths
(shop) when
they
(meer) ther neighbours
10. I
(enter) the room
when my boss
(talk) to the director
11. They
(smile) when the
photographer
(took) a photo
12 The Moors
(read books when
somebody
knock) at the door
13 What (do) yesterday at five o'clock,
MOI
(sking) with my porents.
14 We
(sit and watch) Tv when
suddenly Jimmy
kiss) me
15 The tourists
(return to their
hotel when they
16 Molly loves playing the guitar. She
(play) the guitar from 3 to 9 pm.
(get lost)
Оллдд

Я дуже захоплюся художньою фотографією. Все почалося два роки тому, коли я ходила з батьками на виставку робіт відомого фотохудожника. На жаль, я забула його ім’я, але деякі його роботі досі нібито стоять у мене перед очима – настільки вони мене вразили.

Батьки мене підтримали і віддали мені свою фотокамеру; я й зараз нею знімаю. Вона не дуже сучасна, але я давно помітила, що від технічних характеристик камери залежить не так багато, як зазвичай вважається. Як на мене, навіть найсучасніша камера не навчить людину бачити красоту, вибирати вдалий кадр та ракурс. Для цього потрібні певні здібності, і я дуже рада, що у мене вони є.

За два роки я багато чому навчилася і продовжую навчатися. Я розумію, що це навчання ніколи не закінчиться, бо немає межі досконалості.

Я дуже захоплюся художньою фотографією. Все почалося два роки тому, коли я ходила з батьками на виставку робіт відомого фотохудожника. На жаль, я забула його ім’я, але деякі його роботі досі нібито стоять у мене перед очима – настільки вони мене вразили.

Батьки мене підтримали і віддали мені свою фотокамеру; я й зараз нею знімаю. Вона не дуже сучасна, але я давно помітила, що від технічних характеристик камери залежить не так багато, як зазвичай вважається. Як на мене, навіть найсучасніша камера не навчить людину бачити красоту, вибирати вдалий кадр та ракурс. Для цього потрібні певні здібності, і я дуже рада, що у мене вони є.

За два роки я багато чому навчилася і продовжую навчатися. Я розумію, що це навчання ніколи не закінчиться, бо немає межі досконалості.