Я прочитав багато міфів, і грецька міфологія полонила мене своїм оптимізмом, красою, благородством. Прометей, Ахілл, Геракакл, Деметра, Персефона, Дедал, Ікар та багато інших героїв надовго залишаються в пам’яті. Та найбільше мені сподобався Орфей.
Він був дивовижним співаком. Орфей «співав так, що зачаровував навіть диких звірів, а дерева і скелі підступали ближче послухати той спів». Замовкали тоді галасливі птахи, вщухали буйні вітри, морські хвилі лагідно лягали на берег. І вся природа завмирала, слухаючи божественного співця. Музика і спів Орфея допомогли аргонавтам здолати труднощі їхнього походу за золотим руном.
Орфей зазнав романтичного кохання до Евридики. Та не судилося їм щастя. Евридика померла від укусу змії. А Орфей тяжко переживав її смерть. Він самотньо сидів на березі моря, і його спів бринів, як плач.
Не витримуючи розлуки з коханою, Орфей вирішив спуститися у царство мертвих і вивести звідти Евридику. Він звернувся з проханням до бога підземного царства Аїда. У його словах було скільки щирості, туги, палкого кохання, що Аїд змилосердився і відпустив Евридику.
Щасливий, він повертався на землю. Та все ж не зміг уберегти кохану. Еіід час подорожі на землю, турбуючись про Евридику, Орфей озирнувся і через це навіки її втратив.
До кінця своїх днів Орфей тужив за Евридикою, залишившись їй вірним.
Мене привабив цей герой своїм великим талантом і надзвичайною вірністю у коханні.
Як згадка про дивовижний талант Орфея на небі палає сузір’я Ліри. А про його вірну любов люди розповідають легенди ось уже багато століть.
