Социальное прогнозирование – некоторое вероятностное знание о будущем состоянии общества и отдельных его сторон. В отличие от умозрительных представлений основывается на определенных познавательных процедурах. Их три: экстраполяция – мысленное прослеживание в будущем тенденций без каких-либо изменений; моделирование – построение некоторых будущих состояний общества, исходя из каких-либо теоретических предложений о их изменении; сценарий будущего – при прогнозировании соц. отношений и действий. Социальный прогноз – вид знаний, специфичный по функциям, поскольку во многих случаях его целью является знание о будущем, которое не наступит, или хотелось, чтоб не наступило. И в этом случае корректирование человеческой деятельности должно носить вероятностный, ориентировочный характер. В развитии общества планирование является гибким процессом. Соц. прогнозирование вероятностно в двойном смысле – поскольку само социальное развитие многовариантно, постольку любой прогноз описывает одну из возможных состояний системы (не всегда самое вероятное). Само знание, воплощенное в прогноз, является вероятностным по своей природе. Особенности: 1. формулировка цели носит сравнительно общий и абстрактный характер: она допускает большую степень вероятности. Цель соц. прогнозирования – на основе анализа состояния и поведения системы в и изучения возможных тенденций изменения факторов, влияющих на рассматриваемую систему, правильно определить вероятностные количественные и качественные параметры ее развития в перспективе, раскрыть варианты ситуации, в которой окажется система. 2. Соц. прогнозирование не обладает директивным характером. Др. словами, качественное отличие вариантного прогноза от конкретного плана заключается в том, что прогноз дает информацию для обоснования решения и выбора методов планирования. Он указывает на возможность того или иного пути развития в будущем, а в плане выражено решение о том, какую из возможностей общество реализует. 3. Соц. прогнозирование обладает специфическими методами:сложная проведения эксперимента.
Мета: визначити умови коломацьких статей і обставини їх укладення; охарактеризувати гетьмана і. мазепу і початок його гетьманування; з'ясувати становище гетьманщини наприкінці xvii — на початку xviii ст., її роль у війні з туреччиною (1687—1700 рр.); продовжити формування навичок критичного мислення учнів; виховувати учнів у дусі поваги до історичної боротьби і здобутків українського народу.тип уроку: вивчення нового матеріалу.обладнання: підручник, стінна карта, атлас, ілюстративний матеріал.основні поняття й терміни: «вічний мир», кримські походи, азовські походи.основні дати: 1686 р. — «вічний мир» між московською державою та річчю посполитою; 1687 р. — перший кримський похід; 1687 р. — укладення коломацьких статей; 1689 р. — другий кримський похід; 1692 р. — виступ антигетьманської опозиції на чолі з петриком; 1695,1696 р. —азовські походи; 1700 р. — константинопольський мир між росією й туреччиною.хід уроку i. організація навчальної діяльностіii. вивчення нового матеріалу1. «вічний мир». перший кримський похід. розповідь учителя підписання бахчисарайського миру суттєво змінило розстановку сил у східній європі. він розв'язав руки турецькому султану для останнього, як виявилося, могутнього наступу на європу. кульмінацією цього наступу стала облога відня в 1683 р. тут під віднем вирішувалася подальша доля європи. на обложеним вирушив польський король ян собеський із 25-тисячним військом, у якому були й українські козаки. стрімкий удар польських гусарів на турецький табір, примусив останніх тікати з місця битви. як писав польський король римському папі: «ми прийшли, побачили, бог переміг».
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
