У баладі "Світязь" з водою (озером) пов'язана тема смерті і відродження народу, його духовної сили. Синій (блакитний) колір символізує довіру, безкінечність, сум. Це небесний колір і колір води. У культурі християн він також асоціюється з вічної божественної силою. Означає також чеснота, добру славу, вірність. Білий колір — символ невинності, чистоти, до праведності, світла, сонця, життя, святості. У християн традиционый білий позначає спорідненість з Богом. Одночасно білий має протилежне значення: це знак смерті, порожнечі, мовчання. Поет використав різні значення білого кольору в баладі "Світязь".
Народ Туганового держави до приходу ворогів жив щасливо і радісно. Проте з приходом гнобителів ("чорної сили") життя людей загрожує небезпека: "Біле нас огортає...". Білі квіти, які перетворилися дівчата і жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту і невинність, життя у відповідність з Божими заповідями. Однак тим, хто загрожує всьому "білому" (тобто чистому, вільному, доброчесного), квіти несуть смерть. Лілія (купава) - символічне втілення краси та чистоти. Водночас вона - символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої Діви. Білі купави в баладі А. Міцкевича "Світязь" втілюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Зелений колір - символ природи, молодості, родючості, краси, радості, життя. Білі купави в "зеленому листі" втілюють віру поета в свій народ, в продовження його життя, нове відродження, вільне існування. Зілля - символ смерті і відродження; магічного впливу на почуття, вчинки людини, її долю; оберіг від нечисті. У перекладі балади А. Міцкевича "Світязь" використовується метафора "цар-зілля", підкреслюючи думку про те, що прагнення до свободи - найбільше і найсильніше, яке живе в народі.
Орфоэпия (греч. orthoepeia, от orthos — правильный и epos — речь)
1. Раздел фонетики, занимающийся нормами произношения, их обоснованием и установлением.
Понятие орфоэпии включает в себя как произношение отдельных звуков, в том числе и с учетом конкретных условий их реализации, так и звуковое оформление целых слов или высказываний. Например, для русского языка имеет большое значение место ударения, связанное с образованием грамматических форм.
Орфоэпические нормы русского языка сложились в своих важнейших чертах еще в первой половине XVII в. как нормы московского говора, которые с течением времени стали приобретать характер национальных норм. Окончательно они сформировались во второй половине XIX в., хотя в ряде случаев имелись колебания. Современные произносительные нормы русского литературного языка включают в себя как черты московского, так и ленинградского (петербургского) произношения.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
