25 1.4.47 + 6.53 - 2.89 - 4.7: 0,1 : 17.2. 2,47 + 4 80.99 : 8 : 8,9 - 37,5 0,08.3. 0,02 206 + 42,624 6: 0,8 - 0,797 10.4. 0,009 (1391.4-2.7 + 468,7 - 45,4): 27.5. 1.306 - 66.94: 10 - 0,02 (358,4 - 0,4) +0,216. (0,4 +0,38) 27.9 : (291,3 - 289 +0,7): 0,97. 10 - 10,552 : (2,45 - 0,45) + (11 - 5,7) - 0,82.8. 17,08 - 0,7 52,3 : (7 - 2,375 + 605 - 0,001).​

Наименьший угол это тот угол который лежит на против меньшей стороны в нашем случае это угол лежащий против стороны равной 6=c, обозначим его за α.
А прилежащими к этому углу сторонами будут равные 10=a и 9=b.

Косинус найти можно например через формулу косинусов:

cos a = сумме квадратов двух прилежащих сторон и разности квадрата противолежащего, делённое на удвоенное произведение двух прилежащих сторон

Таким образом: cos α= 10^2+9^2–6^2 / 2*10*9= 145/180 или если сократить 29/36
Вот и cos α=29/36=0,80555556 округляем до 0,001 получаем 0,805

Чтобы найти градусную меру надо взять арккосинус этого косинуса, т. е. числа 0,805
и получим: ~ 1,342389
далее: 1,342389 / Пи * 180 = 76,913
Округляем до целого получаем 77

На сторінках роману „Айвенго” триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності. Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане. Айвенго — ідеальний лицар. Пряме і пере­носне значення слова лицар збігаються, коли йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність, справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго втіле­но ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому аристократах. Зовсім інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений, він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає він справжній! Пристрасна натура, сильний дух... Але його душа вже знівечена постійною жорстокістю і насильством. Айвенго і Бріан де Буагільбер – сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.