кожна з великих класичних культур сходу унікальна. своєрідність, унікальність китайської традиційної культури зводиться насамперед до того добре відомому феномену, який на рівні буденної свідомості давно вже отримав досить точну назву - «китайські церемонії». звичайно, в будь-якому суспільстві і тим більше там, де існують висхідні до глибокої старовини традиції, чимале місце займають жорстко сформульованістереотипи поведінки та мови, історично сформовані норми взаємовідносин, принципи соціальної структури і адміністративно-політичного устрою. але якщо мова йде про китайських церемоніях, то все відступає в тінь.
і не тільки тому, що в китаї мережа обов'язкових та загальноприйнятих норм поведінки була найбільш густою. у общинно-кастової індії аналогічних регламентів та заборон було, мабуть, не менше, однак тільки в китаї етико-ритуальні принципи відповідні їм форми поведінки вже в давнину були рішуче висунуті на перший план і так гіпертрофовані, що з часом замінили ідеї релігійно-міфологічного сприйняття світу, такіхарактерні майже для всіх ранніх суспільств. деміфологізація і навіть в чималому ступені десакралізація етики та ритуалу в стародавньому китаї мали наслідком формування унікального соціокультурного «генотипу», колишнього протягом тисячоліть основним для відтворення й автономного регулювання суспільства, держави та всієї культури стародавнього китаю. це мало для китаю далекосяжні наслідки, зокрема, місце міфічних культурних героїв зайняли майстерно демі-фологізованние легендарні правителі старовини, чия велич і мудрість були найтіснішим чином пов'язані з їх чеснотами. місце культу великих богів, перш за все обожненого першопредка шанди, посів культ реальних кланових та сімейних предків, а «живі боги» були витіснені небагатьма абстрактними божествами - символами, першим і головним серед яких стало безособово-натуралістичне небо. словом, міфологія і релігія за всіма пунктами відступали під натиском десакралізованних і десакралізує етико-ритуали-них норм на задній план. цей процес знайшов своє найбільш повне і яскраве завершення у вченні конфуція.
кожна з великих класичних культур сходу унікальна. своєрідність, унікальність китайської традиційної культури зводиться насамперед до того добре відомому феномену, який на рівні буденної свідомості давно вже отримав досить точну назву - «китайські церемонії». звичайно, в будь-якому суспільстві і тим більше там, де існують висхідні до глибокої старовини традиції, чимале місце займають жорстко сформульованістереотипи поведінки та мови, історично сформовані норми взаємовідносин, принципи соціальної структури і адміністративно-політичного устрою. але якщо мова йде про китайських церемоніях, то все відступає в тінь.
і не тільки тому, що в китаї мережа обов'язкових та загальноприйнятих норм поведінки була найбільш густою. у общинно-кастової індії аналогічних регламентів та заборон було, мабуть, не менше, однак тільки в китаї етико-ритуальні принципи відповідні їм форми поведінки вже в давнину були рішуче висунуті на перший план і так гіпертрофовані, що з часом замінили ідеї релігійно-міфологічного сприйняття світу, такіхарактерні майже для всіх ранніх суспільств. деміфологізація і навіть в чималому ступені десакралізація етики та ритуалу в стародавньому китаї мали наслідком формування унікального соціокультурного «генотипу», колишнього протягом тисячоліть основним для відтворення й автономного регулювання суспільства, держави та всієї культури стародавнього китаю. це мало для китаю далекосяжні наслідки, зокрема, місце міфічних культурних героїв зайняли майстерно демі-фологізованние легендарні правителі старовини, чия велич і мудрість були найтіснішим чином пов'язані з їх чеснотами. місце культу великих богів, перш за все обожненого першопредка шанди, посів культ реальних кланових та сімейних предків, а «живі боги» були витіснені небагатьма абстрактними божествами - символами, першим і головним серед яких стало безособово-натуралістичне небо. словом, міфологія і релігія за всіма пунктами відступали під натиском десакралізованних і десакралізує етико-ритуали-них норм на задній план. цей процес знайшов своє найбільш повне і яскраве завершення у вченні конфуція.
