Справжнім символом і окрасою Харкова ось уже майже п'ять з половиною десятиліть є пам'ятник великому синові українського народу Т. Г. Шевченкові в затишному саду, названому його іменем. Створений для нащадків видатним радянським скульптором М. Г. Манізером образ Кобзаря по праву можна вважати кращим серед пам'ятників поету-демократу.
Величний багатофігурний монумент належить до кращих скульптурних творів нашої країни.
Бронзова статуя поета висотою 5,5 м встановлена на трьохгранному пілоні з полірованого чорного лабрадорита. Пілон оточують по спіралі шістнадцять фігур, що символізують боротьбу народу за свою незалежність.
Постать Шевченка сприймається досить реально: зосереджене обличчя, гнівний проникливий погляд очей, міцно стиснуті вуста - все це переконливо передає внутрішній стан поета-бунтаря.
Він стоїть, глибоко замислившись, зсунувши брови. Кобзаря обняли невеселі думи. Енергійним жестом він ніби скидає одвічне ярмо рабства, надихає поневолений народ України на боротьбу.
Починає і завершує скульптурну композицію жіночий образ. Які різні долі! Катерина, яка відкриває галерею чудових скульптур, символізує пригнічену Україну, інша - горка, з книгою в руді - символ незалежної освіченої України.
Поряд з Кобзарем - найулюбленіші герої його творів - Ярема, Ґонта, солдат-рекрут, кріпак з жорнами.
Визвольна ідея монумента розкрита автором досить виразно і переконливо.
Ця композиція символізує тісний зв'язок поета-пророка з народом, його долею.
