Из капли мыльного раствора радиусом 1,2мм мальчик выдул шар радиусом

143мм. Вычисли толщину мыльной плёнки получившегося шара. Значение числа π в вычислениях округли до 3. Полученный результат округли до шести знаков после запятой.

ответ: d=мм.

Стародавні греки встановили надзвичайно цікавий факт, що існує всього п’ять правильних опуклих многогранників різної форми (тетраедр, гексаедр, октаедр, додекаедр, ікосаедр).

Правильні многогранники, крім куба, мали невелике поширення в практиці. Вони рідко зустрічаються в архітектурі, у живопису, проте іноді вони стають у пригоді.

Наведемо приклад. Легко впевнитись, що вершини кожного з п’яти видів правильних многогранників, в тому числі й ікосаедра, лежать на кульовій поверхні. Дванадцять вершин ікосаедра – це максимальне число точок, які можна нанести на поверхню кулі так, щоб відстань між будь-якими двома сусідніми точками була однакова.

Цю властивість ікосаедра застосувала одна з американських фірм для виготовлення баскетбольних м’ячів. На поверхні сферичної основи встановили 12 точок, рівномірно розділених по каркасу (вершини ікосаедра). Машина намотує нейлонові нитки по колам великих кругів, які проходять через кожну пару зазначених точок. Коли таке намотування буде повторено багато разів, причому, починаючи щоразу з різних пар точок, камера буде покрита цілком рівномірно, що забезпечить однакову міцність кожного її квадратного сантиметра.

Одного разу я гав дуже цікаву картину. У нашому курнику щось із десяток курочок і один півень. Вельми поважний півень: високий на зріст, з великим червоним гребенем, що аж набік завалювався від своєї ваги. Сам "господар" курника мав пір'я темно-червоного кольору, зате хвіст — чорний, з довгими пір'їнами, що ледь до землі не сягають. Той чорний хвіст, що аж вилискував на сонці, був його гордістю. Дуже полюбляв наш півник походжати подвір'ям і на¬глядати за своїм "гаремом". Характер у нього був не простий, точніше — задери¬куватий. Не раз і мені від нього перепадало. І от що я помітив гаючи за цією "сімейкою". Суворі порядки були в "гаремі" цього півня! По-перше, були в ньому курочки, які чогось потрапили у немилість до свого хазяїна. Якщо він зна¬ходив щось смачненьке — черв'яка, жучка чи якесь зернятко — і починав голос¬но гукати своїх "дам" до обіду, ці навіть з місця не рушали, мовчки порпалися і добували собі їжу самі. Бігли до півня його улюблениці. Ох і нахвалював же він свою знахідку! А ті, у свою чергу, дякували йому за турботу.
По-друге, була у півня одна цікава звичка. Якщо якась курочка збиралася зне¬сти яєчко, вона починала голосно по-своєму про це сповіщати. А наш півень тут як уродився: то з одного боку зайде, то з іншого, і так вже ту курочку улещує, що годі й казати. Просто справжній джентльмен! І так прямісінько аж до курника її проводжає, поки та й у гніздо своє не скочить. Тоді вже виходить звідти, поваж¬ний — виконав свій батьківський обов'язок! Я, зізнаюся, спершу очам своїм не повірив. Та з наступною куркою все повторювалося точнісінько так. Такий от у нашому курнику живе кавалер.