Поскольку от перестановки мест слагаемых сумма не меняется, не важно, которое из слагаемых мы изменяем, первое или второе. В общем виде сумму двух слагаемых можно записать так:
1) Если одно из слагаемых увеличить на какое-либо число, то сумма также увеличится на это же число.
В общем виде: если одно из слагаемых увеличить на m, то и сумма увеличится на m:
Пример:
Увеличив первое слагаемое на 6, получаем 20:
Сумма 39 по сравнению с первоначальной суммой 33 также увеличилась на 6. Если увеличить на 6 второе слагаемое, придем к тому же результату:
2) Если одно из слагаемых уменьшить на какое-либо число, то и сумма уменьшитсяна это же число.
В общем виде: если одно из слагаемых уменьшить на n , то и сумма уменьшится на n:
Пример:
Уменьшив первое слагаемое 37 на 7, получаем 30:
Сумма 45 по сравнению с 52 также уменьшилась на 7. К тому же результату придем, если уменьшим на 7 второе слагаемое:
3) Если одно слагаемое увеличить на m, а другое — увеличить на n, то сумма увеличится на m+n:
Пример:
Увеличим первое слагаемое 35 на 5, а второе слагаемое 27 — на 3, получаем:
Сумма 70 по сравнению с начальной суммой 62 увеличилась на 8, 8=5+3. Если первое слагаемое 35 увеличим на 3, а второе слагаемое 27 — на 5, получим тот же результат:
Пошаговое объяснение:Ми знаємо тепер, хто був той "людський хлопець", що зачарував своєю грою, а далі й закохав у себе дочку лісу, ніжну красуню Мавку. То — Лукаш, син селянки-вдови, небіж доброго і мудрого дядька Лева. У драмі не подано передісторії життя Лукаша, бо в цьому не було потреби. Початок його життя в творі збігається з першими кроками від дитинства до юності. Він з'являється біля лісового озера одного святкового дня на ранній провесні в супроводі свого дядька. Вся істота Лукаша, як і природа навкруги, переживала ту прекрасну пору цвітіння, коли серце переповнене мріями про щастя, а весь світ здається невимовно прекрасним. Хочеться жити і славити життя. І Лукаш славить його ніжним співом сопілки, яку він щойно вирізав і змайстрував у приозерних очеретяних зарослях.
Із самого початку поетеса підкреслює неабияку музичну обдарованість юнака. Як за народною легендою перелітні птахи приносять на крилах тепло, так Лукаш своїм співом пробуджує в природі буяння життя. На спів його сопілки "спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілії білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп'янки".
Духовний світ Лукаша розкривається у його портреті. "Лукаш,— пише Леся Українка,— дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче; обраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка "на випуск" мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".
