(x cos^2 y - y^2)y' = y cos^2 y​

рослини-індикатори, або індикаторні рослини - рослини, для яких характерна різко виражена адаптація до певних умов навколишнього середовища. при наявності таких рослин можна якісно або кількісно оцінити умови навколишнього середовища.

рослини-індикатори родючості ґрунтів

повний аналіз ґрунту вимагає багато часу та праці. однак багато особливостей ґрунту, в тому числі і родючість, можна визначити за рослинами-індикаторами, які його ростуть в ньому. так наприклад, про високу родючість свідчать такі рослини: малина, кропива, іван-чай, таволга, снить, чистотіл,
копитняк, кислиця, валеріана.

індикатори помірної (середньої) родючості: медунка, дудник, грушанка, гравілат річковий, вівсяниця лугова, купальниця, вероніка довголиста.

 

про низьку родючість свідчать сфагнові (торф’яні) мохи, наземні лишайники,
котяча лапка, брусниця, журавлина, ситник ниткоподібний, запашний колосок.

байдужі до ґрунтової родючості жовтець їдкий, пастуша сумка. маловимоглива до ґрунтової родючості сосна звичайна.  

рослини-індикатори забезпеченості ґрунту певними елементами

про
високий вміст азоту свідчать рослини-нітрофіли - іван-чай, малина, кропива; на луках і ріллі - розростання пирію, споришу (горця пташиного). при хорошому забезпеченні азотом рослини мають інтенсивно-зелене забарвлення.

навпаки, нестача азоту проявляється блідо-зеленим забарвленням
рослин, зменшенням гіллястості і числа листя.

високу забезпеченість кальцієм показують кальцієфіли: багато бобових (наприклад люцерна серповидна), модрина сибірська.

при нестачі кальцію панують кальцієфоби - рослини кислих ґрунтів: щучка (луговик дернистий), квас,
сфагнум та ін. ці рослини стійкі до шкідливої дії іонів заліза, марганцю, алюмінію.

рослини-індикатори водного режиму ґрунтів

індикаторами різного водного режиму ґрунтів є рослини-гігрофіти, мезофіти, ксерофіти.

вологолюбні рослини (гігрофіти) - мешканці вологих,
іноді ґрунтів: лохина, багно, морошка, білозір, калюжниця, герань лугова, очерет лісовий, шабельник болотний, горець зміїний, м'ята польова, чистець болотний.

рослини досить забезпечених вологою місць, але не сирих і не - мезофіти. це велика частина лугових трав: тимофіївка,
лисохвіст луговий, пирій повзучий, конюшина лучна, горошок мишачий, волошка фрігійська. у лісі це брусниця, костяниця, копитняк, золота різка, плауни.

рослини сухих середовищ (ксерофіти): котяча лапка, нечуйвітер волосистий, ковила пірчаста, мучниця, мітлиця біла, наземні лишайники.

рослини-індикатори глибини залягання ґрунтових вод

встановлення показників глибини залягання ґрунтових вод має значення для уточнення властивостей ґрунтів і для вироблення рекомендацій щодо їх меліорації. для індикації глибини залягання ґрунтових вод можна використовувати групи
видів трав'янистих рослин (індикаторні групи). для лугових ґрунтів виділяється 5 груп індикаторних видів.

крім названих груп рослин, є перехідні види, які можуть виконувати індикаторні функції, наприклад мятлик луговий може бути включений як в першу, так і в другу групи. він вказує
залягання води на глибині від 100 до понад 150 см. хвощ болотний - від 10 до 100 см і калюжниця болотна - від 0 до 50 см.

глибина ґрунтових вод

i. конюшина лучна, подорожник великий, пирій повзучий – більше 150 см.

ii. мітлиця біла, костриця лучна, горошок
мишачий – 100-150 см.

iii. таволга в’язолисна, канаркова трава – 50-100 см.

iv. осока лисяча, осока гостра, куничник лангсдорфа – 10-50 см;

v. осока дерниста, осока пухирчаста – 0-10 см.

рослини-індикатори кислотності ґрунтів

кислотність – одна з характерних властивостей ґрунту лісової зони. підвищена кислотність негативно позначається на рості і розвитку ряду видів рослин. це відбувається через появу в кислих ґрунтах шкідливих для рослин речовин, наприклад розчинного алюмінію або надлишку марганцю. вони порушують
вуглеводний і білковий обмін в рослинах, затримують утворення генеративних органів і призводять до порушення насіннєвого розмноження, а іноді викликають загибель рослин. підвищена кислотність ґрунтів пригнічує життєдіяльність ґрунтових бактерій, що беруть участь в розкладанні органіки і вивільнення
поживних речовин, необхідних рослинам.

Ава́рия — опасное техногенное происшествие, на объекте, определённой территории или акватории угрозу жизни и здоровью людей и приводящее к разрушению зданий, сооружений, оборудования и транспортных средств, нарушению производственного или транспортного процесса, а также к нанесению ущерба окружающей природной среде. в частности, к авариям на опасном производственном объекте относятся разрушение сооружений, оборудования, технических устройств, неконтролируемые взрыв и/или выброс опасных веществ, угрозу жизни и здоровью людей. (гост р 12.0.006-2002). техногенные аварии и катастрофы в современном производстве с повышенными параметрами технологического процесса периодически условия, приводящие к неожиданному нарушению работы или выходу из строя машин, агрегатов, коммуникаций сооружений или их систем. такие явления принято называть авариями. катастрофа — если авария создает угрозу жизни или здоровья людей или вызывает человеческие жертвы она носит название — катастрофа. не всякая авария приводит к катастрофе, но причиной практически всех катастроф являются аварии. наиболее опасные последствия аварий — , взрывы, обрушения и аварии на энергоносителях — энергоисточниках, на атомных электростанциях, на предприятиях, приводящих к разрушению средств производства. большинство аварий происходит по вине человеческого фактора. наиболее частыми последствиями аварий являются и взрывы. на предприятиях нефтяной, и газовой промышленности аварии вызывают загазованность, разлив нефтепродуктов, агрессивных жидкостей и сильнодействующих ядовитых веществ. количество аварий на этих предприятиях ежегодно растет. за последние 30 лет количество аварий увеличилось в 2,5 раза. при этом, количество жертв увеличилось в 6 раз, а ущерб в 11 раз. такие предприятия наносят колоссальный ущерб окружающей среде. причиной техногенных аварий могут стать стихийные бедствия, дефекты, допущенные при проектировании, нарушение технического процесса. основными причинами всех техногенных катастроф являются: человеческий фактор. обученность человека. отношение человека к работе. трудовая дисциплина. любая авария или катастрофа не может произойти по какой-то одной причине. все аварии — это результат действия нескольких причин и совокупности неблагоприятных факторов. самый частый вариант, это когда ошибки, допущенные при проектировании, взаимодействуют с ошибками, допущенными при монтаже и усугубляются неправильной эксплуатацией.