Олександр Македонський без усякого сумніву є однією із самих видатних осіб свого часу. Він народився приблизно у 356 році до нашої ери і з дитинства виховувався відомим філософом Аристотелем. Це був геніальний полководець, до того ж не менш талановитий та видатний політик і адміністратор. Засновник великої держави, що охоплювала Грецію, Македонію, Єгипет та завойовану Перську імперію, його по праву можна вважати історичною особою. Походи Олександра Македонського позитивно вплинули на розвиток античної культури і науки і залишили свій вагомий відбиток історії всього людства.
Олександр Македонський не володів богатирським здоров’ям, але любив рухливі ігри, брав участь у військових змаганнях, в яких виявляв неабияку спритність і вміння. Честолюбний, він з раннього дитинства відчував себе спадкоємцем царя, вів себе як цар, умів керувати людьми і мріяв тільки про одне – про завоювання світу. У пам’яті людей він залишився великим полководцем, завойовником світу.
Його батько, цар Македонії Філіп, хотів, щоб його син Олександр був гідним спадкоємцем, щоб він виріс мужнім і хоробрим воїном, став видатним полководцем. Він брав його з собою в походи, навчав володінню зброєю, командуванню загонами. Він дав синові хорошу освіту. В якості вчителя Філіп запросив наймудрішого філософа Греції Аристотеля. Своїми розповідями про Всесвіт, про різні чудеса світу, про фізичні властивості природи і людської натури Аристотель зародив у честолюбному юнаку мрію про завоювання всього світу. В епоху суцільних війн правителі тих часів тільки й робили, що відправлялися в походи, щоб захопити чужі землі, поневолити людей, привласнити їх багатства, примусити працювати на себе. Сучасники помічали, що Олександр багато в чому виявляв впертість.
Якщо він сердився, то міг накоїти дурниць, але якщо йому розумно пояснювали ситуацію, то він поступав по розуму. Відомий грецький письменник і історик Плутарх у своєму «Порівняльному життєпису» дав такий опис його зовнішнього вигляду: «У зрілому віці Олександр був високим, статним, мав світле кучеряве волосся. У нього була біла шкіра, червонуваті груди й обличчя. Здавалося, що у нього завжди була підвищена температура. Олександр вмів цінувати прекрасне, відрізнявся благородством і щедрістю, але надмірна слава і загальне поклоніння змінили його характер, в останні роки він зробився властолюбним, підозрілим ». Вміння керувати людьми, честолюбство та наполегливість, а також благородство і щедрість завжди допомагали Олександру досягати своєї мети, а ось властолюбство та підозрілість, навпаки, заважали цьому.
