“Ревеко, люба Ревеко! — вигукнув Айвенго. — Це зовсім не жіноча справа. Не наражай себе на небезпеку, тебе можуть поранити чи вбити, і я все життя мучитимусь усвідомленням, що це сталося через мене. Принаймні візьми отого старого щита, прикрийся ним і постарайся якомога менше висуватися за віконну решітку.”-Турботливий .
“— Але подумайте про ваше королівство, государю, — заперечив Айвенго, — вашому королівству загрожують розпад і міжусобна війна, а вашим підданим — незчисленні лиха, якщо вони втратять свого монарха в одній із тих сутичок, у які вам вгодно втручатися кожен Божий день, на кшталт тієї, від якої ви щойно врятувались.”ПІКЛУЄТЬСЯ ПРО ІНШИХ.
“— Я не хочу ні користуватися його обладунком, ні віддавати його тіло на поталу, — сказав лицар Айвенго. — Він боровся за віру християнську. А нині він упав не від руки людської, а з волі Божої. Але нехай його поховають тихо і скромно, як личить загиблому за неправе діло. ” ЧЕСНИЙ. ПРАГНЕ СПРАВЕДЛИВОСТі.
Айвенго – молодий, хоробрий, сміливий. Безстрашно вступає він в поєдинки на лицарських турнірах, відстоюючи справедливість і честь. Він люто ненавидить норманів, які завоювали його рідну землю, і ось вже 100 років, як сіють на цій землі жорстокість, невірність. Айвенго всім серцем полюбив леді Ровену, вихованку свого батька. Ровена, полонила його серце і думки, саме їй він присвячує свої військові подвиги. Саме любов до Ровени була однією з причин сварки батька з сином.Айвенго – людина справедлива і благородна. Він завжди готовий до чесним людям, захистити їх від свавілля підступних норманів. Саме Айвенго стає ангелом-охоронцем для красуні Ребекки і її батька, старого єврея Ісаака. Він рятує гаманець Ісаака і його життя від зазіхань Бріана де Буагільбера та заступається за Ребекку на суді в прецептор.Айвенго – людина прогресивних поглядів. Він розуміє, що майбутнє за об’єднанням Англії. Тому стає прихильником короля Річарда Левове Серце, супроводжує його у Третьому хрестовому поході для захисту християнських святинь. Саме прихильність до короля-нормана стала причиною сварки між Айвенго і його батьком. Седрік тривалий час вважав свого сина зрадником, позбавив його спадщини. Тому на лицарському турнірі в Ашбі Айвенго виступав під ім’ям Позбавлений спадщини, а на його щиті був зображений дуб, вирваний з коренем. Але сміливість, шляхетність, патріотизм молодого лицаря переконали батька в тому, що прийшов новий час і прогресивна молодь сповідує нові ідеї – ідеї національного єднання. Айвенго – справжній лицар! Але чи легко бути лицарем? І так і ні! Так як для цього потрібно мати полум’яне серце, небайдуже до людського горя; сильну руку, здатну приборкати підлість і зраду. Ми живемо в XXI столітті. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, доблесному лицарю Айвенго
