Напишите эссе по по теме: "почему не стареет поэма "паломничество чайльд-горольда"? " байрон​

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.

Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає.

Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір’їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір’їнка заспівала.

Почув Стрепет спів своєї пір’їнки, прилетів до хлопчика й Хлопчику, віддай мою співучу пір’їнку. Я не можу жити без пісні.

Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір’їнку.

Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої пір’їнки немає».

За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 174.

Рассказ написан в стиле реализма о маленьком эпизоде из жизни. Название рассказа очень простое и не совсем соответствует содержанию рассказа. Намеком на несоответствие служит также описание внешности «хирурга» Курятина в первых строках рассказа. Образ фельдшера кратко, но ёмко вырисован в описании одежды и действий. Он ведет прием больных, а в руке зловонная сигара, в одежде – небрежность. Точная художественная деталь заменяет подробное описание.

Говорящая фамилия Курятин придает его образу характеристику человека курящего и ассоциацию со словом «курица». «Как курица лапой», «куриные мозги» – такой человек не умеет что-либо делать хорошо и глуп. Дальнейшее повествование подтверждает это. Таким образом, название придает рассказу не только комичный, но и сатирический характер.

Писатель первоначально определил его сюжет как «сценку». Рассказ строится на диалогах. Речь персонажей – главная характеристика их образов. В рассказе их два: фельдшер Курятин и дьячок Вонмигласов. Фамилия дьячка – говорящая, означающая: «Внимайте! ». Он пришел в больницу с бедой, чтобы ему оказали внимание.

События следуют в хронологическом порядке. В завязке рассказа в земскую больницу приходит Вонмигласов с жалобой на зубную боль. В части развития действия фельдшер, осмотрев пациента, решает зуб удалить. Герои вежливы друг с другом. Дьячок с благоговением выслушивает рассуждения Курятина о хирургии, авансом хваля его за результат. С маской смиренности невпопад цитирует Священное писание. Курятин говорит о хирургии как о пустяке, наугад выбирая инструмент для работы.