Текст на тему «хто він чіпка злодій чи жертва»

За твором "Ляльковий дім" Генрік Ібсен.

Як часто в житті так буває: спочатку ми зробимо, а потім міркуємо, чи правильно це було. Так само вчинила й героїня п'єси Генріка Ібсена "Ляльковий дім". Чи не здається нам, читачам, безглуздим її вчинок: вісім років прожити разом із чоловіком, урятувати його в тяжкий час, а тоді, коли вже є домівка, малі діти, щастя, втекти? На перший погляд так, але кожен повинен поставити перед собою одне-єдине запитання, коли прочитає цю книгу: "А чи таким не вірним був цей крок? Що штовхнуло героїню на це?"

Здавалося б, вона має все, про що лише можна мріяти: діти, коханий чаловік, домівка, гроші (хоча й мало, але вистачає)... Проте я вважаю, що цей шлюб ще на самому початку був приречений на розлучення. Згадаємо, як Торвальд забороняє їсти улюблене печиво своїй дружині, мотивуючи це тим, що вона зіпсує свої прекрасні зуби. Чи стала би так робити людина, яка по-справжньому кохає? Мені здається, ні! А ялика у затишному домі Нори? Вона самотньо стоїть у кутку, забута всіми, майже не прикрашена. Я вважаю, що це образ-символ самої хозяйки: вона так само почувала себе поруч із чоловіком. Він - велика людина, він завжди повинен бути "на висоті", а хто вона? Лише його додаток у житті...

Таким чином, Нора й Торвальд розлучилися не через фальшивий вексель, як може подумати неуважний читач та сторонній глядач, а через моральний розлад у сім'ї: на Нору наче тиснуть всі ті умови життя, які створює їй чоловік: те не можна, сюди не ходи, грошей багато не витрачай, це не іж... Вона справді стала для нього іграшкою, його "лялькою-дружиною", як у батька була його "лялькою-донькою".

ответ:

hoaxer: известный поэт и писатель а.с. пушкин делится своими воспоминаниями о своей поездке на -турецкую войну 1829 года, в т.  ч. рассказывает о встречах с еромоловым и паскевичем. поездка эта была несанкционированной бенкендорфом, и породила (из-за одиозности некоторых сопровождавших пушкина в этой поездке лиц) в свете всякие кривотолки, а сами записки вызвали недовольство некоторых военачальников, которые не дождались от пушкина того, на что рассчитывали — немедленной героизации. обо всех этих сопутствующих и последовавших запискам пушкина событиях и явлениях легко забываешь, только начав читать — прекрасный язык, без вычурности и пафоса, точные наблюдения, и тонкое чувство юмора. ай да пушкин, ай да наше всё!