а біблійними легендами, ангели уявляються людям прекрасними юнаками з чудовими, як у лебедів, білими крилами. Це зразки досконалості, добрі охоронці людської душі. Недаремно говорять "ангельський вид", "ангельський голосочок", "не людина, а ангел".
У новелі Г. Маркеса "Стариган з крилами" говориться про ангела — старенького діда, що впав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила. "Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні", "говорив незрозумілою мовою". Тобто він зовсім не відповідав людським уявленням про ангелів небесних. Тому жителі так і поставилися до старигана з крилами — тримали в курнику, кидали їжу, як тварині, й штрикали та штовхали, щоб краще роздивитися. Згодом господарі, які знайшли ангела, стали мати з цього ще й неабияку вигоду — обгородили двір парканом і пропускали бажаючих подивитися на диво за плату. Вони швидко розбагатіли.
Ангелові доводилося також терпіти жорстокі витівки сина Пелайо та Елісенди, який підріс і залазив до курника. Він навіть заразив старого вітрянкою.
Коли приміщення, де жив ангел, зруйнувалося від часу, стариган із крилами бродив по будинку туди-сюди. Його звідусіль гнали, а "Елісенда у відчаї кричала, що це справжня мука — жити в цьому пеклі, напханім ангелами". Жінка полегшено зітхнула "за себе і за нього", коли побачила, що ангел відлітає.
У цій новелі звичайне, буденне переплітається з фантастичним, вигаданим, а багато картин — символічні, містять глибокий підтекст. Море символізує бурхливе і суперечливе життя. Свіжий морський вітер відчуття свободи, потяг до широкого, безмежного простору. Люди втратили здатність сприймати диво, красу, мрію, зосередилися на буденному, з усього хотіли мати користь, тому й не сприйняли старигана з крилами, як ангела, небесне послання. Тільки лікаря "найбільше здивували крила старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне питання, чому їх не мають інші люди". Ці крила — символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин.
Отже, образ ангела '— це втілення прекрасного, прагнення до високого ідеалу. На жаль, у сучасному світі немає місця для ангелів. Люди не здатні сприйняти високі, благородні істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку. Але автор має надію на краще, тому ангел не помирає, а одужує і відлітає в піднебесся. Але чи повернеться він? Мабуть, коли люди стануть досконалішими. І вигляд у нього буде набагато кращим, а зараз він такий, якого заслуговують ці люди, він — відображення їхньої душі.
Відомо, що з самого початку Другої світової війни Антуан де Сент-Екзюпері часто малював хлопчика з крильцями, який через хмари здивовано дивився на землю, будинки і людей. Цей здивований маленький хлопчик не давав спокою письменникові і врешті-решт став героєм дивовижної казки «Маленький принц», яка зараз відома в усьому світі. Казка стверджує красу людських відносин, вона написана з безмежною жагою пізнання навколишнього світу і прагненням привести людей до щастя та мудрості. Казка А. Де Сент-Екзюпері не тільки для дітей, а й для дорослих, вона підкорює своєю щирістю і можливістю з головою зануритися у світ дитинства.
Коли читаєш про подорожі Маленького принца по різним планетам, коли слухаєш його міркування, починаєш розуміти, що в головному героєві казки гармонійно поєднується проникливість та мудрість дорослої людини і безпосередність дитини. Хлопчик впевнений, що всі, як і він сам, повинні жити за принципом: «Встав вранці, вмився, привів себе в порядок — і відразу ж приведи в порядок свою планету». Для неегоїстичного і доброго хлопчика піклуватися про оточуючих було необтяжливо і природно.На жаль, далеко не всі мешканці планети Земля, зокрема ті, з якими зустрічається хлопчик під час своєї подорожі, поділяли принципи життя Маленького принца. Наприклад, король дивився «на світ дуже спрощено», він мріяв тільки про те, щоб у нього було якомога більше підданих. Честолюбець не помічав нічого навколо і бачив сенс свого життя лише в шануванні власної особистості, бо «гонорові люди глухі до всього, окрім хвали». Життя п’яниці Маленький принц взагалі вважав якоюсь нісенітницею, бо той пив для того, щоб забути про те, що він п’яниця. Мешканець ще однієї планети за справедливим зауваженням Маленького принца не приносив нікому користь тим, чім займався, адже той був постійно зайнятий перерахуванням зірок. Хлопчик йому казав: «І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі».
Від усіх, з ким зустрічався на землі Маленький принц, відрізнявся тільки ліхтарник, адже хлопчик вважав, що в «його роботі все ж таки є сенс». Крім того, цей герой викликав повагу своєю вірністю даному слову. Можливо, заняття ліхтарника викликало б презирство мешканців інших чотирьох планет, а «між тим з них тільки він один не смішний. Може бути, тому, що він думає не тільки про себе».
Я впевнений, що якби А. Де Сент-Екзюпері продовжив свою казку і відправив Маленького принца на восьму планету, хлопчик обов’язково зустрів би там гідних і чесних людей, які довели б героєві, що і на землі є багато тих, хто піклується не стільки про себе, скільки про інших. Адже письменник і без того прагне донести до читачів думку про те, що треба жити так, щоб не бути пихатим і егоїстичним, щоб приносити користь людям і зберігати вірність у дружбі та коханні.
