на мою думку, написані гоголем російськомовні твори цілком можна вважати трансфером української культури на сприятливий на той момент російський культурний ґрунт. сам гоголь при цьому виступав своєрідним українсько-російським культурним посередником.
отже, 1831 і 1832 років, коли
гоголь анонімно оприлюднив два томи «вечорів на хуторі поблизу диканьки», ці твори відразу опинилися в самому центрі російського літературного процесу. всі провідні російські часописи вмістили рецензії на них і у санкт-петербурзі, і в москві. саундерс пише, що гоголь «викликав надзвичайно широку
дискусію. різні реакції на «вечори» становили увесь спектр думок про україну».
українсько-російський культурний трансфер відбувся на двох щаблях: по-перше, у своїх творах російською він використав саму модель (або будову) типових творів українського бароко, а по-друге, він навіть
застосував елементи перекладу на російську мову елементів фізично існуючих українських творів.
