Дорогой ветеран!
В 1941 году ты ушел на фронт. Дома тебя ждали жена и дети. В каждом твоем письме они как будто слышали взрывы гранат, крики солдат, но они знали, что крепче советской армии нет.
Каждое утро дети оставались одни дома, а мама уходила на работу в поле. Вместе с остальными женщинами она шила шинели, ухаживала за ранеными. Однажды утром, она пришла вся в слезах и прочитала детям письмо, в котором Вы писали, что ранены и лежите в госпитале. Вы выжили, потому, что знали, что Вас ждет семья.
Сейчас Ваши правнуки гордятся Вами. Ведь Вы вложили в Победу столько мужества и отваги, что никто сейчас не сомневается в этом. Об этом мы будем помнить всегда. Эта война всегда останется в нашей памяти Вам за Победу!
Автор: Володимир Івасюк.
Дата написання: 1970 р.
Жанр: пісенна лірика.
Тема твору: зізнання у щирому палкому коханні ліричного героя до своєї коханої.
Ідея: справжнє кохання приходить самостійно і захоплює людину так, що не потрібно жодних чарів і чаклувань.
Основна думка: почуття героя до своєї коханої дівчини справжнє, щире, безмежне. Сум і туга обіймають його без неї. Такі почуття не потребують жодних чаклувань.
Римування: перехресне.
“Червона рута” художні засоби:
Епітети: Червону руту, чистая вода, бистрая вода, З синіх гір, У дібровах зелених, По забутих стежках, квітку надії.
Метафори: Я без тебе всі дні/ У полоні печалі; Бачу я тебе в снах; Бо давно уже ти / Увійшла в мої мрії.
Порівняння: Бо твоя врода — / То є чистая вода, / То є бистрая вода / З синіх гір.
Риторичне запитання: Може, десь у лісах / Ти чар-зілля шукала, / Сонце-руту знайшла / І мене зчарувала?
Повтор: То є бистрая вода / З синіх гір.
«Червона рута» – найвідоміша пісня Володимира Івасюка. Основана вона на легенді про червону руту – квітку, яка росте в Карпатських горах і, здобувши яку, можна приготувати зілля для того, щоб закохати у себе когось. У пісні ж герой звертається до коханої дівчини з завіренням у своїх найпалкіших почуттях. Він кохає її настільки сильно, що часом сам себе запитує чи не викликано це дією чарівного зілля (перший куплет). Проте кохання його щире й справжнє і ніяке зілля для його зміцнення чи поглиблення не потрібне, про що йдеться в останньому куплеті пісні.
