Мої роздуми щодо нашого покоління мають вельми оптимістичне підґрунтя. Попри деякі хвилювання та закиди про те, що молодь нині вже не та, що була колись, я маю впевненість і переконаний - молодь зараз може й не та, але вона не тільки не гірша, але ж краща від минулих поколінь.
Герой нашого часу, на мій погляд, це людина, яка має широкий горизонт. Вона мислить високими категоріями, їй вже недостатньо того світу, що у вікні, і тих догм, які сповідували предки. Так, ми наслідуємо кращий приклад своїх пращурів, пишаємося їх деякими здобутками, але ми можемо створювати і створюємо нове життя, на нових засадах і принципах.
Ми, молоді, дуже активні, обізнані, освічені, прагматичні, цілеспрямовані люди. Якщо хочете - ми амбітні в кращому розумінні цього слова. Що поробиш - без цього в наш час не проживеш. Час вимагає від людини певноі моделі поведінки.
Дещо ідеалізований образ Героя Нашого Часу такий: він має оптимістичний настрій, він просякнутий командним духом, він стежить за своїм здоров"ям і веде правильний б життя, він усе вміє, він готовий до будь-яких змін і він патріот. Його основна відмінність від Героїв Минулих Часів - він живе у віртуальному світі і не відчуває різниці між ним і світом реальним.
Добре це чи погано і до чого призведе - поживемо, побачимо. Але, як кажуть, що маємо, те маємо. Мій власний оптимізм щодо цього тримається на висловлюванні когось з великих: кожне покоління вважає себе більш розумним, ніж минуле, и більш мудрим, ніж прийдешнє.
Поэт говорит о бессмысленном и разрушительном вмешательстве человека в дикую природу. И несмотря на то, что правда не на стороне человека, сила – именно на его, поэтому он является источником настоящих бед. Он убивает ради забавы, уничтожая животный мир.
Первая его часть – это экспозиция – некто идет по степи, цель его путешествия остается загадкой. Он останавливается, пораженный страшной картиной: оголодавшие волчата пьют кровь из перерезанного горла матери. И ужас ситуации даже не в том, что волчица была убита и теперь ее потомство (а малыши еще слепы) может погибнуть. Он в том, что убили волчицу даже не ради шкуры, а просто забавляясь.
Заканчивается история той же картиной – человек идет по степи. Но автор добавляет мораль: охотник, хотя и был волчатником, не тронул малышей, оставшихся без защиты!
