Твір призначений для театральної постановки ,тому складається з двох частин — мова героїв і ремарки, які вказують режисеру на декорації та дії персонажів. Про характер героя читач може судити тільки за словами самого героя, а не дізнаватися зі слів автора твору.
У п’єсі відображено зміни, які відбулися в українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля — чиновник, тобто вільна людина, яка сплачує грошовий податок. Як бачимо, чиновники — досить заможні люди, у них велике господарство, на якому працюють також і наймані робітники — збіднілі селяни. Мартин платить робітникам «на своїх харчах тридцять рублів», крім того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов’язані подати документи, які підтверджували б їхнє дворянське походження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють у правах до селян. Тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.Дворяни, як видно з твору, у суспільстві залишаються привілейованим класом, хоча селяни типу Борулі не поступаються їм у статках. Отож із п’єси перед нами постала Україна середини 80-х років ХІХ століття. Зважаючи на те, що це був один із перших творів письменника на сучасному матеріалі, то, безперечно, «Мартина Борулю» з інтересом сприйняли перші його глядачі (прем’єра відбулася того ж 1886 року).
Объяснение:
создания – над стихотворением поэт начал работать в 1819 г. в михайловском, а завершил его в петербурге. опубликовали деревню лишь в 1826 г. под названием «уединение».
тема стихотворения – красота деревенской природы и угнетение народа.
композиция – анализируемое произведение – монолог лирического героя, который делится на две части, контрастные по настроению: обращение к сельской природе, рассказ о бесправии крестьян. стихотворение состоит из пяти строф с разным количеством строк.
жанр – послание с элементами элегии.
стихотворный размер – шестистопный ямб, в произведении использованы все виды рифмовки.
метафоры – «приют спокойствия, трудов и вдохновенья» (о деревне), «лоно счастья и забвенья», «мельницы крылаты», «барство… присвоило себе насильственной лозой и труд, и собственность, и время земледельца».
эпитеты – «роскошные пиры», «темный сад», «душистые скирды», «лазурные равнины», «нивы полосаты», «уединенье величавое», «прихоть бесчувственная
