Анализ рассказа ( соль ) бабель написать

Петр Андреевич Гринев – молодой офицер, происходящий из знатного военного рода. Службу проходит в Белогорской крепости. 
Алексей Швабрин – не отличающийся примерным поведением солдат, переведенный из-за дуэли в Белогорскую крепость. 
Волею судьбы Гринев и Швабрин столкнулись в Белогорской крепости. Автор подчеркивает некую схожесть характеров молодых людей. Но что же тогда помешало им стать друзьями и вместе преодолевать все тягости военной службы? По-моему, причина – в воспитании. Петр Андреевич никогда не испытывал одиночества, ни в чем не нуждался, ему повезло с родителями. Швабрин же, напротив, с раннего возраста был лишен родительской ласки и заботы. Он не знал, что значит детское счастье, детский смех, но зато отлично понимал, что такое слезы и горе. Детство обеих героев имело огромное влияние на формирование их характера, совести и морали. Гринев стал добрым, смелым, отзывчивым и надежным, а Алексей – типичным карьеристом, лживым, циничным, коварным. Эти качества своих персонажей Пушкин открывает читателям не сразу, а постепенно, заставляя нас анализировать каждый поступок молодых людей. 
Кроме того, видную долю в мировосприятие героев внесла семья Мироновых. Дочь коменданта крепости Мария была предметом частых ссор и конфликтов между Швабриным и Гриневым. Когда Емельян Пугачев поднимает восстание, захватывает Белогорскую крепость и назначает ее начальником Швабрина, Гринев любимую, рискуя собственной жизнью. Мария любит молодого офицера, хочет стать его женой, но их счастью мешает один человек – Алексей Швабрин. Он пытается убить любовь Маши к Петру Андреевичу и насильно влюбить девушку в себя. Но разве насилие может заставить любить? Разве можно мешать чужому счастью?

Що означає бути дорослим і самостійним? Цікаве питання. Згідно законодавства, дорослою в Україні вважається людина, що досягла 18 років. Та віковий критерій – не єдиний показник зрілості. Ще одним показником дорослої людини є самостійність. Я розумію самостійність як здатність приймати рішення та нести за них повну відповідальність. Але, на мій погляд, це формулювання також не є повним. Справа в тому, що людям часто треба приймати рішення, від яких залежить частково, а іноді і повністю доля інших людей. Яскравим прикладом тут може стати війна. Під час бойових дій від рішень командира залежить доля вояків, а від рішень полководців – доля народів.

Звичайно ж, не тільки на війні людям буває необхідно вирішувати складні питання. Від самого народження людина потребує турботи і захисту батьків. І батьки, зі свого боку, повинні дуже відповідально підходити до рішення про народження дитини. Але так трапляється не завжди. В нашій країні гостро стоїть проблема дітей-сиріт. У деяких з них батьки померли, немає родичів, які б могли про них потурбуватись. Але дедалі частішими стають випадки, коли матері залишають дітей у пологових будинках, мотивуючи відмову неможливістю забезпечити малюка. Питання, навіщо людина зробила крок, до якого була неготовою, у більшості випадків лишається без відповіді. Та беззаперечним залишається факт: людина, що зробила такий крок, дорослою вважатися поки що не може. Насамперед, тому, що зробивши відповідальний крок, вона не витримала відповідальності.

Ще одним важливим, на мій погляд, аспектом дорослості є незалежність. По-перше, тому, що незалежність є частиною самостійності. Якщо людина залежить від когось матеріально, морально або фізично, і ці обставини можуть впливати на її рішення, то таке рішення, на мою думку, не може вважатись повністю самостійним. Тому я вважаю, що вміння здобувати і зберігати власну незалежність є необхідним для дорослої людини. Проаналізувавши усе вище сказане, я дійшов висновку, що дорослою може себе назвати далеко не кожна повнолітня людина. А від того, як дорослішання протікає, залежить доля людини. А може, навіть і не однієї.