я русский
Объяснение:
1. Юрій Винничук - не тільки письменник і журналіст, але й визнаний знавець
а. галицького анекдота
б. галицького костюма
в. галицької кухні
2. Письменник визначив жанр твору "Місце для дракона" як
а. повість-фентезі
б. повість-казка
в. повість-притча
3. Події у творі відбуваються
а. у Люботині
б. у Львові
в. у Галичі
4. За давнім звичаєм, наречений князевої донька мусив бути
а. багачем
б. рицарем
в. героєм
5. Зовсім молодий дракон спершу потоваришував з
а. побережником
б. пустельником
в. воєводою
6. Він не хотів дракона учити
а. малювати
б. співати
в. читати
7.Драконові було
а. 7 років
б. 8 років
в. 9 років
8. На думку пустельника, коли володар хоче зміцнити свою владу - першими гинуть
а. воїни
б. мудриці
в. поети
9 Один из княжеских гонцов встретил четырех путешественников. Это были
а. рыцарь, его оруженосец и двое слуг
бы. рыцарь, его двое джур и слуга
в. двое рыцарей, их оруженосец и слуга
10. Князь попросил дракона подвергнуться рыцарю, который будет на шлеме стяжку
а. синюю
бы. фиолетовую
в. голубую
11 Кто называл дракона Мотыльком?
а. князь
бы. рыцарь Лаврентий
в. Анастасия
12Кто стал зятем князя?
а. рыцарь Лаврентий
б. его оруженосец
в. его слуга
Кінець XVIII - початок XIX ст., період віденського класицизму - розквіт мажоро-мінорної системи а, отже, і гармонії як організуючого фактора. Система ця настільки злита з музичним класицизмом, що поняття «класична гармонія», «функціональна гармонія», «гармонія мажоро-мінору» інколи ототожнюються
Класицизм нерозривно пов’язаний з мажоро-мінорною системою у всіх аспектах свого музичного мислення, він визначається функціональною гармонією і немислимий поза її законами. З іншого боку, саме в музиці класиків ця система досягла кульмінації в розвитку чистих своїх форм, знайшла підґрунтя для граничного виявлення всіх закладених у ній можливостей, у першу чергу формотворних. Якщо до характеристики форм мажоро-мінорної системи до кінця XVIII ст. доводилося робити застереження або в аспекті фактури, або освоєння складу, регістрів, то період класицизму їх знімає.
Форми, у які перейшла ця система у творчості віденських класиків, з повним правом можуть називатися класичними - тобто зразковими, доконаними. Саме у цьому змісті для стислості вживається термін «класична гармонія» навіть у тих випадках, коли мова йде про прояв форм мажоро-мінору в музиці інших епох. Очевидно, естетичні установки класицизму мають точки дотику з можливостями мажоро-мінорної системи як форми логічної організації вираження. У творчості композиторів-класиків ідеал розумної рівноваги не просто постулюється, а діалектично утверджується через заперечення, яке значно динамізує форму. Особливо яскраво це виражено у пізній творчості Бетховена, якого від Моцарта і Гайдна відокремлює рубіж століть. Як і у композиторов-класицистів XVIII століття, відчуття гармонії зі світом - найважливіша риса бетховенської естетики. Як героїчне життєствердження, як торжество завойованої перемоги виникає в Бетховена почуття гармонії з людством і Всесвітом».
