Батько письменника, Галактіон Панасович Короленко, вирізнявся в середовищі провінційного чиновництва різнобічністю культурних запитів та непідкупною чесністю, що робило його для навколишніх дивакуватою та навіть небезпечною людиною. Коли батько п'ятнадцятилітнього Володимира помер, він залишив сім'ю у скрутному фінансовому становищі, вдові судді довелось застосувати героїчні зусилля, щоб син мав можливість закінчити освіту.
На Житомирщині минули його дитячі та юнацькі роки. Разом із мудрістю народних пісень, казок свідомість хлопчика вбирала в себе і суворі враження довколишньої дійсності. Дитинство майбутнього письменника було багатобарвним. По суті воно й визначило подальшу долю сина суворого і непідкупного судді Галактіона Панасовича Короленка. Згодом Володю Короленка дуже приваблювали музика і мистецтво, історія, філософія, але ніщо не захоплювало його так, як література. Він був просто вражений, відкривши для себе твори Олександра Островського, Миколи Некрасова, Івана Тургенєва.
Творчество Лермонтова можно условно разделить на два периода: 1828—1836 годы и 1837—1841 годы. Граница — 1837 год, год гибели Пушкина. Уже в ранней лирике Лермонтова начинают звучать гражданские мотивы, свободолюбивые настроения («Жалобы турка» , «Желание») . Поражение декабристского восстания обусловило мотивы тоски, подавленности, уныния. Большое влияние на раннего Лермонтова оказали романтические настроения Байрона.
В зрелой лирике Лермонтова звучат идеи, связанные с русской общественно-политической мыслью этого периода (Пушкин, Чаадаев, Белинский) . Появляются стихи, размышления о судьбе своего поколения, усиливаются мотивы разочарования и одиночества, тема трагической любви, философское осмысление темы поэта и поэзии. Вместе с тем еще более резкой становится критика бездуховности светского общества, поэт ищет равновесия и гармонии с окружающим миром, которые находит в осмыслении темы народа и Родины.
Таким образом, основные мотивы лирики Лермонтова — это:
жажда свободы, вольности, борьбы («Парус» , «Узник» , «Пленный рыцарь») ;
осмысление судьбы своего поколения («Дума») ;
разочарование, одиночество, поиск гармонии в отношениях с окружающим миром («Молитва» («В минуту жизни трудную…») , «И скучно и грустно» , «Из Гете» , «Выхожу один я на дорогу…») ;
призвание поэта и высокое предназначение поэзии («Поэт» , «Пророк») ;
критика самодержавия и светского общества («Прощай, немытая Россия…» , «Смерть поэта» , «Как часто, пестрою толпою окружен…») ;
любовь-страдание («К* («Я не унижусь пред тобою…»)» ;
положение народа и Родины («Родина» , «Бородино»).
