Последствия войны между лилипутами и блефуско

Русский поэт Иван Саввич Никитин, за свой короткий жизненный путь (он прожил 37 лет), оставил достойное наследие своего творчества, которым интересовались многие композиторы. Многие стихи автора сейчас известны, в особенности благодаря песням, которые очень мелодичны и звучат легко и ложатся на душу. В стихотворении «Ярко звезд мерцанье…», автор очень красочно передает теплое летнее утро, раннюю зарю, напоенную росами и утренней свежестью.Вначале стихотворения автор описывает красоту ночного неба, наполненного ярким мерцанием звезд и сиянием месяца. Затем с небесной красоты поэт переводит взгляд на красоту земную, где все поля и леса спят, укутанные молчаливой тишиной. Однако тишину нарушает «смех и разговор» - это косари развели жаркий костер. И где-то там по высокой траве бродит одинокий конь. Эти строки описывают чудесную картину теплой летней ночи.Дальше в стихотворении открывается картина, показывающая наступление рассвета, начинающегося с песни молодого парня, который в это утро самый счастливый человек на свете. Он, радуясь, утру и чудесным бескрайним полям, «пляшет-приседает, соловьем свистит». Эту песню слышно очень далеко и «песне отвечает коростель в лугах». В романтичном и радостном настроении счастливой души, автор передает собственные переживания и чувства, которые переполняют его внутренность – он молод и полон сил.Русская природа, воспетая Никитиным в этом стихотворении, заставляет гордиться ее «золотыми нивами», «гладью и блеском» голубых озер, светлыми заливами и бесконечными просторами. Через это стихотворение, автор учит видеть, чувствовать и пропускать через себя, прекрасное в природе и простом крестьянском труде, который нелегок, но так благодарен, что «так и льются сами 

Багато людей вважають, що історія не надто важлива наука, і знати її не обов’язково, адже історія розповідає про минуле, а значить, її події вже не актуальні. Дехто стверджує що, немає майбутнього у тієї країни, яка не вивчає уроки свого минулого, тому що історія має тенденцію повторюватися.

Так навіщо вивчати історію, чому вона вчить і чи потрібно її знати?

Я вважаю, що історія дуже важлива наука, адже вона розкриває нам величезний світ подій, повчальних історій, легендарних особистостей. Знання історії допомагає людям жити. Завдяки історії ми знаємо про життя минулих поколінь, які пережили війни, боротьбу за незалежність. Ми повинні все це знати та пам’ятати. Адже неможливо виховати свідому людину, не навчивши її поважати предків, історію країни.

Потрібно знати історію не тільки свого народу і своєї країни, а й історію своєї сім’ї своїх предків.  Тому хто знає історію, легше зрозуміти твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Івана Котляревського, Юрія Яновського, Миколи Хвильового та інших письменників.

Історія допомагає людині стати мудріше, виховує любов до Батьківщини, патріотизм. Знання історії допомагає по-новому поглянути на світ, вплинути на майбутнє країни.

Взагалі, основна перевага історії в тому, що вона дає можливість вчитися на чужих помилках. Багато досягнень і відкриттів були зроблені, завдяки досвіду предків.

Тобто, знання історії рідної країни необхідні кожному для того, щоб бути розумною та мудрою людиною! А знаючи історію ти будеш поважати своїх предків і країну, в якій ти живеш.