Сонячні промені зігрівали їхні обличчя, весняний вітер, як ніби змахуючи невидимими крилами, зганяв цю теплоту, замінюючи її свіжою прохолодою.
Вийняли другі рами, і весна увірвалася в кімнату з подвоєною силою.
Для нього цей світлий осінній день був темною вночі, тільки оживленною яскравими звуками дня.
Далі за річкою чорніли розіпріла ниви і парили, закриваючи майорить, хто вагається серпанком далекі халупи, криті соломою, і смутно замалювати синю смужку лісу.
